Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

А потім сам зрозумів, що проколовся, цими словами мимоволі дав зрозуміти пані Гросі, що справді кохає Ембері і боїться її відповіді на своє зізнання. Так, пані Гроса вміла витягувати інформацію...

- Так, як раніше, вже точно не буде! – винесла вердикт пані Гроса. – Адже ви поцілувалися! 

- Гм, а це щось значить? - Платон був спантеличений. 

- Не знаю, як для чоловіків, а для жінок це значить дуже багато! – кивнула головою жінка. – Тому наступного разу ти не жуєш соплі і не вагаєшся й миті, а одразу ж зізнаєшся своїй дівчині у коханні! 

- Вона не моя дівчина! – вперто заперечив Платон. 

- Твоя, твоя, - задоволено промовила пані Гроса. – А якщо досі не твоя, то це ми швидко виправимо! Крім того, треба її спочатку знайти! І я, звичайно ж, тобі в цьому допоможу! Адже ця історія стосується мене також, бо щось мені підказує, що твої перипетії у віртуальній реальності і ці незрозумілі споглядачі в реалі пов’язані! Так що шукатимемо Ембері разом! – констатувала вона факт. - Ох, як я люблю такі романтичні моменти! – жінка мрійливо закотила очі. 

І тут на столі задзенькав телефон пані Гроси, вимогливо й голосно, як будильник: спрацював датчик руху в її квартирі...