Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

255, де охайні молоді чоловіки кричали: «Ви нас не витісните! Євреї нас не витіснять!». Принципи визначення облич — такі самі, як і визначення місць, однак ландшафтом тут виступає тіло людини, на якому потрібно знайти «орієнтири», щоб зіставити з іншими зображеннями. На двох фото — зі смолоскипної ходи і наступного дня в касці — Арік помітив у чоловіка на шиї ланцюжок із солдатським жетоном. Також на обох знімках добре видно праве вухо. Ознаки збігалися. Найпереконливішим було горло. Літо, на півдні спекотно. Чоловік розстібнув комір сорочки, відкривши верхню частину грудей і характерний ряд родимок попід горлом. Однаковий на обох фото. Це була та сама людина.

Твітер-акаунт @YesYoureRacist, який мав на меті викрити альтрайт-демонстрантів 256 із маршу, опізнав двох чоловіків на знімку зі смолоскипної ходи — Джейкоба Дікса і Раяна Мартіна із Сентервілля, штат Огайо. Дехто не схвалював доксингу 257 учасників політичного мітингу, хоч які мерзенні їхні погляди. Bellingcat, напевно, міг би ідентифікувати кожного з протестувальників, але ми не мали такого наміру. Наша етика обертається навколо головного питання: чи стосується наше розслідування людей, які можуть бути причетними до серйозного злочину або ж обіймають державні посади і становлять кримінальну загрозу? Коли я починав блог Брауна Мозеса і висвітлював телефонний скандал, традиційна преса вдавалася до ганебних практик, з якими я не хотів мати діла: вони цькували людей за те, що ті опинилися не в тому місці або не з тією особою. Інформаційні воїни в Україні використовують розслідування за відкритими джерелами проти тих, хто навіть опосередковано пов’язаний із проросійськими сепаратистами, зокрема проти журналістів, які схвально пишуть про Москву, — їх вносять у чорний список. У Bellingcat інший підхід. Наприклад, шукаючи інформацію про агента ГРУ, причетного до замаху на Скрипалів, ми знайшли в соцмережах фото з весілля дочки його боса. Дочка самого агента виконувала роль весільної дівчинки-квіткарки, що свідчило про близькі стосунки її батька з керівником підрозділу. Але ми принципово не використали жодного її знімка. Нам ідеться про відповідальність винних, особливо за бездіяльності влади. У випадку з молодиком із Шарлотсвілла сумнівів не було: ми мали ідентифікувати людину, підозрювану в насильницькому злочині.

Арік спирався на те, що зазвичай протестувальники виходять на марші з друзями. Свого часу Bellingcat ідентифікував офіцерів 53-ї бригади через дописи рядових у соцмережах; тепер Арік так само шукав онлайн-сліди двох чоловіків, які на фото йшли поруч із підозрюваним. У фейсбуку він увів у пошук «jacob dix centerville» і знайшов профіль атлетичного білявого юнака. На відкритих фото в профілі був той самий чоловік, який на смолоскипній ході йшов праворуч від підозрюваного. Далі Арік набрав «ryan martin centerville» і знайшов кремезного темноволосого юнака з борідкою й татуюваннями на шиї — це відповідало зовнішності чоловіка, який ішов ліворуч. Раян Мартін приховав свій список контактів, а от Джейкоб Дікс менше дбав про конфіденційність, і серед його френдів ми знайшли Раяна Мартіна та молодика, за фото профілю схожого на підозрюваного: Ден Бок Борден (Bigrabbit) із Мейсона, штат Огайо. Арік переглянув список уподобаних Борденом сторінок. Сторінки «за права чоловіків», «Фемінізм — це зло», «Кекістан» — уявна онлайн-країна для висміювання політкоректності, чиє лого відсилає до нацистського прапора. Серед друзів Бордена були Дікс і Мартін.

Арік переглянув загальнодоступні фото Бордена, щоб порівняти із зображенням підозрюваного в касці. Довго шукати не довелося. На фотографії профілю Борден задер підборіддя, тож було видно його шию: знову той самий виразний малюнок родимок. Отже, Арік зібрав ланцюжок візуальних доказів. Це був чоловік зі смолоскипної ходи, той самий, що в касці з наліпками, той самий, що в центрі сцени насильства на парковці. «Це Ден Борден, — написав Арік у твітері. — Попався» 258.

Хтозна, яку роль ця знахідка відіграла в поліційному слідстві, однак через два тижні Борден був під вартою. Вісімнадцятирічний хлопець не вперше мав діло з поліцією. Під час навчання в школі інший учень повідомив, що Борден, назвавши його «єврейчиком», витягнув ніж. Також Борден полюбляв віддавати нацистський салют. За напад у Шарлотсвіллі його засудили до близько чотирьох років ув’язнення 259.

Після маршу «Об’єднаних правих» з’явився вал статей про низку ультраправих організацій. «Ідентичність Європа» з її білими поло, стрижками «під нацистів» і псевдоінтелектуалізмом; Традиціоналістська робітнича партія — трудяги-нацисти, на вигляд схожі радше на байкерський клуб; «Авангард Америка», до чиїх прибічників належав двадцятирічний молодик, який в’їхав у натовп контрмітингу в Шарлотсвіллі й убив Гізер Геєр 260. Проте повноцінного камінауту у фашистів не вийшло — частково завдяки онлайн-детективам, як-от Арік, який показав, що екстремістам не вдасться безкарно скаженіти в офлайні, як вони роблять це онлайн. Білий націоналіст Річард Спенсер зізнався, що після Шарлотсвілла все змінилося: «Просто визнаймо те, що сталося. Ми злякалися виходити на публіку» 261. В інтернеті зручно поширювати екстремізм, але там само є інструменти, щоб його викривати.

Арік зберіг близько трьохсот відео з Шарлотсвілла — інакше чимало з них просто зникли б з мережі 262. Може, одного дня хтось із цих чоловіків балотуватиметься на серйозну посаду, приховуючи участь у марші. Завдяки інтернету виборці знатимуть, що він робив 12 серпня 2017 року.

 

Знешкодження пасток

Роберт Еванс ріс в Оклахомі й Техасі на межі тисячоліть, у консервативній християнській родині, чиї цінності всотав змалку. Під час невдалої спроби навчатися в коледжі він віддалився від своїх дитячих переконань і наблизився до своєї дитячої пристрасті — інтернету. Трохи бавився в технологічну журналістику, пописував про всяку всячину для Cracked.com, а також висвітлював конфлікти в Україні, Іраку та Сирії. Познайомившись із Bellingcat, він захопився новою формою журналістики, а незабаром почав пропонувати мені статті про те, на чому добре знався, — про онлайн-діяльність крайніх правих. Йому не йшлося про віртуозне геолокування чи встановлення часу за довжиною тіней. Натомість Роберт докладно розбирав, про що насправді спілкуються фашисти в соцмережах. Він мав на меті пояснити, як субкультура молодих чоловіків радикалізується на форумах, і застерегти новинні медіа від інформаційних пасток тролів-екстремістів. Робертовим аналітичним розслідуванням судилося стати найпопулярнішими на сьогодні матеріалами Bellingcat.

Іще в часи, коли я вчащав на форуми