Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

class="main">Гендерсон нарікав, що Місія з пошуку фактів не врахувала його думки. Нічого дивного. Він був серед допоміжного персоналу, а не у втаємниченій команді. У внутрішньому листуванні, опублікованому на WikiLeaks, один із вищих посадовців ОЗХЗ Себастьєн Брага виглядає вкрай здивованим, що хтось на такій другорядній посаді, як Гендерсон, узагалі пише якісь відгуки. Хай там як, Місія з пошуку фактів провела три незалежні технічні дослідження. Усі три не підтвердили припущень Гендерсона.

Другий незгодний, «Алекс», наполягав, що висновки хибні, тому що експерти знайшли тільки залишкові маркери хлору. А Контрфактуальна спільнота апелює до того, що сліди хлору від побутової хімії можуть бути в кожному приватному домі. Однак наш колега, хімік Тарік Бгатті, вказав на те, що «залишкова» кількість хлору цілковито відповідає тій, що й мала лишитися після такої атаки 250. Газоподібний хлор залишає не один маркер, а певну комбінацію, що підтверджує його застосування. У Думі ці хлоровані органічні сполуки виявили на різних поверхах будівлі та на прилеглій вулиці. Найвища концентрація була внизу, де балон приземлився на ліжко.

Отже, або фальсифікаторам вдалося ідеально втілити надзвичайно складний і заплутаний план під час бомбардування, залишившись не поміченими ніким, хто міг би про це розповісти, — або сирійські військові гелікоптери справді здійснили атаку, зафіксовану численними свідками, яка цілком відповідала попереднім атакам сирійських військових гелікоптерів.

Мало хто з-поміж серйозних новинних ресурсів повівся на версію провокації, тож пустопорожній «скандал» заслужено лишився без уваги. Коли один із журналістів Newsweek запропонував статтю про скандал з ОЗХЗ, редактори відмовилися її друкувати, адже розслідування Bellingcat уже спростувало всі закиди. Звільнившись із журналу, цей репортер добив власну репутацію, розповідаючи свої байки останньому бастіону «зразкового» новинарства — агенції RT 251.

Пізніше Організація із заборони хімічної зброї почала незалежне розслідування інформаційних витоків. У лютому 2020 року очільник організації Фернандо Аріас сказав, що двох незгодних працівників не можна назвати «викривачами». Перший поширив документ із необґрунтованими особистими думками, а другий хоч і побував у Сирії у квітні 2018 року, але «ніколи не залишав командного пункту в Дамаску, адже не пройшов підготовки, необхідної для польової роботи». Він покинув ОЗХЗ наприкінці серпня 2018 року, а отже, не брав участі в завершальних семи місяцях роботи Місії з пошуку фактів. «Це ті люди, яким важко прийняти, що їхні погляди не підтверджуються фактами. Коли їхні погляди не набули бажаної популярності, вони вирішили просувати їх самотужки і порушили свої зобов’язання перед нашою організацією, — сказав Аріас. — Їхні висновки хибні, необґрунтовані та помилкові» 252.

Якщо Bellingcat допомагає будувати захисну стіну проти фальсифікацій, то Контрфактуальна спільнота мимоволі її зміцнює. Коли авторитетний журналіст бачить, що автори певних припущень попередні кілька років тільки й робили, що відкидали вичерпні докази катастрофи MH17, заперечували хімічні атаки в Сирії та фантазували про справу Скрипалів, — він обходитиме таких десятою дорогою.

У деяких країнах обороняти захисну стіну дедалі важче. Приміром, через поляризацію суспільства у Сполучених Штатах потужні голоси інформканалів на зразок Fox News часто жертвують фактами на користь сенсацій, засмічуючи простір дезінформацією. Ситуація погіршилася за президентства Дональда Трампа — відданого рупора ідей, що походять з альтернативних медіа. Найбільше непокоїть те, що інформаційна війна почала просочуватися з інтернету в широкий світ.

Bellingcat було створено, щоб розслідувати офлайн-події за допомогою онлайн-засобів, але згодом ми зрозуміли, що потрібно розширювати діяльність. Інтернет став чимось більшим, ніж просто архівом суспільних подій: він став чашкою Петрі з нашим майбутнім. Особливо стосовно політичних екстремістів. Розслідувачі Bellingcat роками спостерігали, як тих дедалі більшає в мережі. Аж раптом вони вийшли на вулиці.

 

Онлайн-ненависть
виходить в офлайн

Арік сидів у себе вдома в Канзасі й розглядав знімки з маршу «Об’єднаних правих». Відколи три роки тому він уперше геолокував ракетну установку «Бук», Арік копирсався у відкритих онлайн-джерелах, щоб розібратися в масових заворушеннях за кордоном. Але 12 серпня 2017 року масові заворушення прийшли вже в його країну — на вулиці Шарлотсвілла в штаті Вірджинія. Ку-клукс-кланівці й люди в нацистській уніформі — не новина на ультраправих заходах, однак до цього маршу приєдналися молоді люди у футболках-поло і бежевих штанах, яких звичніше зустріти в університетському кампусі.

Арік архівував матеріали соціальних медіа, збираючи базу відеостримів із додатку Periscope — на додачу до твітеру, фейсбуку та ютубу. Майбутні покоління мають побачити цей день в американській історії. Він не зважав на відео з головних інформканалів — вони зберігають свої зйомки, тож ці нікуди не зникнуть. Натомість Арік хотів зібрати контент від звичайних користувачів, який може зникнути з мережі без попередження. А зберігати було що: праворадикальні демонстранти, антифашисти, спостерігачі — усі знімали й транслювали той хаос, дехто — за допомогою камер GoPro HD на головах.

Фото в соцмережах задокументували, зокрема, таку сцену: група білих чоловіків оточила молодого афроамериканця на критому паркінгу, збила його з ніг і гамселила палицями, зламавши зап’ясток і серйозно поранивши в голову. Фотожурналіст Зак Роберт виклав у твітері свій найжахливіший кадр: жертва рачкує в оточенні нападників; одного з них бачимо анфас, це молодий чоловік в карго-штанах і сорочці, у білій касці з наліпками — він замахується кийком, розмитим у різкому русі 253. Ця парковка розташована неподалік поліційного відділку, але жодного правоохоронця на місці злочину не видно. Активіст Шон Кінґ твітнув фотоколаж із трьох знімків цього нападника в касці, запитуючи: «хто це?!» 254.

Чотири роки до того онлайн-детективам не вдалося знайти винних у вибухах на Бостонському марафоні. Але відтоді багато чого змінилося. Ми стали вправнішими й обережнішими. Арік уважно вивчив три знімки підозрюваного: один — із нападу, ще на двох він у тому самому одязі кричить і шкіриться поміж інших ультраправих демонстрантів. На його касці — напис «Убивця комуняк» із намальованим прицілом і наліпка з емблемою підрозділу СС «Мертва голова». У нього наплічник із камуфляжними стрічками, та сама сорочка з розстібнутим коміром. І все одно: як знайти цю людину в країні з населенням у 325 мільйонів?

Упродовж години Арік установив його особу.

Крім трьох фото з твітеру, Арік знайшов у новинах ще один кадр із цією людиною — зі смолоскипної ходи напередодні маршу «Об’єднаних правих»