Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

Гігант, помітивши червону точку лазера, кинувся на неї. Матр відсахнулася і спрямувала промінь униз, на піщаний ґрунт. Отто намагався зловити його, ніби це якась іграшка, що яскраво світиться. Єва захихотіла.

- Він думає, це світлячок! Давай ще!

- Думаю, достатньо, Єва. - Матр відключила лазер. - Тобі треба поїсти, перш ніж ми продовжимо шлях.

Єва повела Отто назад до Ровендера, Матр котилася поруч. Вона торкнулася нашивки на плечі і запитала:

– Чому вимкнено Анатоскан? Коли ти перевіряла його востаннє?

- Не знаю, - відповіла Єва, гладячи Отто по боці. - Він дістав мене своїми "увага, необхідний прийом рідини" і "увага, необхідне сечовипускання", ось я і вирубала його.

- Вирубала? – у голосі Матр звучав жах. - Єва, він повинен працювати весь час. Ця програма спеціально створена, щоб підтримувати твоє тіло у найкращій формі. Зупинися на мить, дай я його активую.

Єва зупинилася, шумно зітхнула і закотила очі.

– Не страждай, будь ласка. Нічого страшного не відбувається, – відреагувала Матр, запускаючи програму через нашивку туніку.

Побачивши їх із тимчасової стоянки, Ровендер пішов їм назустріч. Він привітався з Отто і почухав його під підборіддям між вусиків.

Туніка тим часом звітувала задерикуваним тоном:

– Серце, легені та мозок функціонують у нормальному режимі. Однак рівень рідини надто низький, Єва Дев'ять. Увага, необхідний прийом рідини.

- Просто відпочинь і випий води, добре, мила? – сказала Матр.

- Гаразд, гаразд, - відповіла Єва і плюхнулася на землю поруч із рюкзаком Ровендера. Відкривши сумку, вона витягла свій набір для гідратації та відламала білу пігулку, а потім помістила її у металеву перфоровану сферу. Тримаючи сферу за тонкий ланцюжок, дівчинка почала розкручувати її в повітрі, немов давні мисливці.[2], - Вона бачила голограми. Коли пігулка всередині зашипіла, дівчинка зупинила рух і впіймала сферу. Потім вона підвісила її, як заварювальну кульку, у своїй питній пляшці, і звідти по краплі почала сочитися вода.

- Молодець, - похвалила Матр. - Правильно запустила реакцію, необхідну для збирання вологи з повітря, і не втратила жодної краплі.

Єва підвела на неї очі й усміхнулася. Скільки разів вона тренувалася видобувати воду на заняттях у Притулку, але поза ним робила це вперше. Дівчинка кинула погляд на Ровендера.

Він з відкритим ротом переводив погляд із неї на частково заповнену пляшку.

- Ти видобула воду з повітря? – здивовано спитав він. - Єва Дев'ять, я вражений.

– Бачиш? Я б не змогла таке провернути, якби щойно вилупилася, - піддражнила його Єва з усмішкою, копаючись у сумці в пошуках пігулки сил-А-морса. Кинута в пляшку, вона пофарбувала воду у блакитний колір.

- Єва, можна мені питний інфузер? – попросила Матр. - Я піду вперед і зберу тобі ще трохи води, аж поки у нас привал.

– Звичайно.

Єва віддала їй порожню кульку та весь набір. Робот покотилася відкритою місцевістю, наповнюючи спеціальні пакети. Отто потопав за нею: мабуть, механічна наставниця викликала в нього цікавість.

Ровендер витяг кілька воксів і почав чистити їх. Він сів поруч із Євою і запропонував їй шматочок:

– Спробуй. Раптом сподобається.

Єва взяла фрукт і понюхала його: пахне якимись цитрусовими. Направивши на плід омніпод, вона скомандувала:

– Запусти Ідентизбір, будь ласка.

Дівчинка дивилася, як Ровендер їсть, поглядаючи на голограму вокса, що крутиться над омніподом.

– Ймовірно, це певний вид хлорофітової рослини, вони відомі під загальною назвою вольвокс, – бадьоро мовив прилад. – У такому разі це співтовариство різних мікроорганізмів. Є дані щодо життєвого циклу, довкілля та корисних властивостей для людини. Продовжити?

– Ух ти. В якісь віки знаєш, що це таке, - не втрималася Єва. - Воно отруйне?

– Відповідь негативна.

– Воно ходить? - Запитала вона.

- Не можна точно сказати в даний момент, чи досить розумно рослина, на якому виріс цей плід, щоб здійснювати довільні пересування. Потрібно більше даних.

Єва подивилася на Ровендера.

- Воно нікуди не ходить, - сказав він.

- А я ось не впевнена, - заперечила вона. - Але на моїй планеті шпинат точно не ходить туди-сюди і не лопає птахів.

Єва потягла за шкірку, що просвічувала, і виколупала одну з ягід. Вона понюхала ягоду, лизнула і, нарешті, відкусила трішки. Вокс виявився терпким, але солодким на смак і чимось нагадував аґрус. Вона закинула ягоду в рот і з насолодою розжувала.

Ровендер усміхався, а по шиї у нього стікав зелений сік. Він витер заросле обличчя тильною стороною своєї великої руки.

- Ну що, Єва Дев'ять? Вмираєш?

Єва захихотіла і з'їла цілий вокс.

- Від наших фруктів з теплиці він дуже відрізняється, - сказала вона, - але це точно смачніше поживних капсул.

– А які вони на смак? – Ровендер ковтнув із пляшки, наповненої у басейні Притулку.