Читати книгу - "Шостий поверх, Ангеліна Кріхелі"

— О, це точно! Але я не просто так! Я взагалі-то для знайомств, щоб їй стало цікаво, — додав він, зображуючи грайливу усмішку.

Ярослав розсміявся.

— Я чекаю вихідних, — сказав він, радіючи думці про зустріч. — Ми зробимо цей вечір незабутнім.

— Я можу влаштувати щось епічне, — пообіцяв Кирило, у його очах запалилося азартне полум'я. — Куди ми підемо після магазину?

— Давай просто посидимо десь у кав'ярні й поспілкуємося, — запропонував Ярослав, уявляючи, як вони з Кларою сміятимуться і базікатимуть.

Кирило кивнув, явно обмірковуючи варіанти.

— Звучить чудово! Сподіваюся, вона мене не стукне за такі пропозиції, — усміхнувся він. — Але я все одно спробую справити враження.

Ярослав відчув, як очікування зростає, і його серце наповнилося надією.

— Усе буде добре, — сказав він, підбадьорюючи друга. — Головне, щоб ти був собою. У сенсі, кращою версією себе.

Кирило примружився, аналізуючи слова Ярослава.

— Я завжди залишаюся собою, особливо коли справа доходить до знайомств, — підморгнув він. — А ти, брате, не забудь її поцілувати на прощання, якщо все піде за планом.

Ярослав лише посміхнувся, відчуваючи, як серце б'ється швидше при одній думці про Клару. Жарти Кирила, як завжди, не сприйняв усерйоз.