Читати книгу - "День всіх знервованих, Софія Малинська"

Звісно, я могла б просто проігнорувати його. Не відкривати діалог, не читати його. Це було б правильно. Та що більше я дивилася на іконку непрочитаного повідомлення, тим більше хотіла натиснути на неї, і врешті піддалася цьому бажанню.

“Привіт. Сподіваюся ти в порядку. Знайшов твій скетчбук в кімнаті. Подумав ти захочеш його повернути. Можу надіслати тобі його поштою чи передати через когось. Дай знати, як тобі буде зручніше”.

Я закусила нижню губу, ковзаючи поглядом по рядкам повідомлення.

Він не шукав зустрічі зі мною, хоча й міг. Не тиснув. Тож заготовлена мною відповідь: “Просто відправ його у смітник”, — так і залишилася невідправленою.

Натомість я почала набирати інше повідомлення, яке майже відразу стерла. А тоді почала набирати знову.

Це повторилося десь три рази, перш ніж я отримала ще одне повідомлення від Жданова.

“Я його не відкривав, якщо тебе це хвилює. Подумав це особисте”.

Трясця.

Ну якого біса він так поводиться саме тоді, коли мені було б набагато легше мати справу з нахабним покидьком?

Якби він написав, щось типу: “Якщо так хотіла мене намалювати, могла б просто попросити, аби я попозував тобі без трусів…” — я б, не вагаючись, відправила його до чорного списку.

Звісно, він міг і збрехати. Врешті, якщо він заглядав до середини і бачив свій портрет, я ніколи про це не дізнаюся. Та все ж, якщо ні…

Повага особистих кордонів завжди була для мене зеленим прапорцем в чоловіках, та і загалом в людях. І, зазвичай, поряд із такими мені важко бути грубим стервом.

Це… збивало з пантелику.

“Усе гаразд. В мене є інші скетчбуки вдома”, — врешті написала я, й натиснула “відправити”.

Я почувалася дивно. Наче школярка, якій вперше написав нормальний хлопець.

Я не була недосвідченою. В мене були стосунки різної тривалості, і я ніколи не сиділа над жодним повідомленням більше хвилини.

Та, з іншого боку, раніше мене не намагалися вбити.

Не встигла я відкласти телефон на бортик ванни, як отримала чергове повідомлення. Коротке. Лише з одного слова.

“Пробач”.

Тоді я нарешті відклала телефон і заплющила очі.

Вода потрохи холонула, ніжно пестячи мою шкіру. Темне волосся розпливлося по поверхні, мов дикі водорості. Я глибоко вдихнула, повністю занурюючи обличчя під воду, а тоді виринула назад й втягнула носом повітря, підводячись.

Мокре волосся липло до шкіри. Вода струменями стікала униз.

Я стояла, притулившись лобом до прохолодного кахеля, й прокручуючи в голові цю коротку розмову. Надто довго, зважаючи на те, що вона складалася усього з чотирьох повідомлень.

Достатньо довго, аби Ася постукала у двері, стурбована моєю довгою відсутністю, аби повідомити, що піца ось-ось буде готова.

Переодягнувшись в одну з більш-менш закритих піжам, я вийшла, тримаючи на шиї рушник для волосся. Ася вже чекала на мене, щоправда без чоловіка.

— Марку щойно подзвонили. Йому довелося ненадовго від’їхати по справах. Перевірити дещо. Тож ця піца цілком наша! — подруга трохи нервово посміхнулася.

Схоже від’їзд чоловіка о такій годині непокоїв її.

— Щось сталося?

Вона опустила плечі і сумно зітхнула.

— Якщо чесно, я сама не впевнена. Ти ж знаєш, його фірма працює з охоронними системами, тож… Проблеми — це недобре.

Так. Коли Марк востаннє так зірвався, виявилося, що ресторан його подруги пограбували, а їхні коди безпеки хтось зламав. Щоправда, тоді нам не треба було довго шукати винуватця. Ніхто не мав сумнівів в тому, що за всім стоїть його скажена колишня.

Тож… Асю можна було зрозуміти.

Особливо враховуючи інші сьогоднішні події.

Я легенько стиснула її руку в жесті підтримки.

— З ним усе буде гаразд. Того психа заарештували. Він йому не загрожує. Впевнена, система просто впіймала якийсь глюк, от і усе. Марк незабаром повернеться.

Ася посміхнулася, цього разу вже трохи впевненіше.

— Так, ти маєш рацію. Напевно я надто хвилююся. Давай подивимося якийсь фільм, гаразд? Сподіваюся ти не проти якоїсь романтичної комедії? Не впевнена, що зараз у тому стані, щоб дивитися щось із стріляниною.

Як не дивно, я повністю поділяла її почуття.

Ставши частиною бойовика, я вже не відчувала до цього жанру такої любові.

— Згодна. Не впевнена, що дивитимуся бодай щось зі стріляниною найближчим часом.