Читати книгу - "ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ"

нічого не могли вскурати, тилко волости московскіе попустошили аж поза Корачевом, а города жадного не взяли. В том стоянню под Глуховом войска королевского 8, же зимній час, трудно стало на живность так самому войску, яко теж и коні зморени голодом, войско барзо ослабіло. А тим часом войска его царского величества наближилися: околничій князь Григорій Григориевич Ромадановскій з полками ему врученними білагородскими 9 притягнул в Батурин, а инніе бояре з великими силами стояли на [границі: 10] князь Куракин в Путивлю и боярин князь Куденекович 11 Черкаский в Бранску 77. Тилко ж тіе князі не наступовали зряду 12 на короля того, не знать 13 для чого, а то, подобно, задля того, же еще под тот 95 час князь Ромодановскій уряд меншій міл на себі, околничим будучи, а тіе князи боярами ближними зоставали и задля того до князя Ромодановского не купилися.

1 У вид. Бодянського: «заставили», у сп. Судієнка: «зоставило»; так спочатку було і в сп. Іскрицького, а згодом було виправлено на «доставали».

2 Очевидно, Богуновим.

3 У сп. Козельського: додано «с козаками».

4 Це місце переплутано. У вид. Бодянського воно передано так: «с домов своїх, зостаючих при Богуну в войску королевскому». У сп. Судієнка: «бо для своїх козаков лубенских з домов своїх, зостаючих при Богуну в войску королевскому...»

5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «отътуда».

6 У сп. Козельського: «веліл постановити».

7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «хотілось».

8 Там же: «войскам королевским».

9 У вид. Бодянського: скрізь, як правило, «білогородскими».

10 Усп. Іскрицького: «криниці». Подаємо за сп. Судієнка і за вид. Бодянського.

11 У сп. Козельського: «Яков Куйденекович».

12 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: точніше «зразу».

13 У вид. Бодянського: «не знам», у сп. Козельського: «не знати».

Але князь Ромодановский, пришовши в Батурин и искупивши зосталих 1 козаков до гетмана Бруховецкого, которому знову городи почали ся исхиляти: Борозна, Новіе Млини, также и Короп, о которій любо с татари бой немалій был, также и Кролевец, где скарбу кролевского немало узяли, бо князь Ромодановский, не бавячися в Батурині, з войсками рушил просто ку табору королевскому. О чом взявши язика, перво татаре почали уступати з Сівера, а напотом и король, собою стривоживши, спод Глухова вступил на Новгородок Сіверскій, с которим князь Ромодановскій и гетман Бруховецкій міли потребу в Переговци под Новгородком, а новгородци не пустили короля в город, але стоял король в монастирі новгородском. А войско з войском на Десні спотикалося, бо юже король Десну переправил бил, а ріка юже почала псоватися — наступовало тепло. Где ежели бы тіе сили с Путивля до князя Ромодановского наступили били, заледво би был король увойшол от Десни, а и так много войска потратил, з голоду найболше. Где надвое войско пойшло: воевода Чернецкій ку Чернігову потягнул, а король на Стародуб, простуючи ку Могилеву, на Білую Русь, где много люду потратил, бо от Бранска князь Яков Куденекович наступил. И 2 так войско рвано 3, а звлаща же дорогою тісною простовали ку Кричову на Мглин, где з великою шкодою уступил король з України, болшой колотні начинивши, бо тіе городи трудность міли великую, которіе королеві поздавалися били, где много старшини Бруховецкій потратил.

Того ж року Іван Сірко кошовий вишол з Запорожжа и з ним козаков немало, а то, подобно, за поселством Івана Виговского, бившого гетмана запороского, и обозвавшися ніякийсь Сулимка 4, и скупил немало голоти в Уманском повіті, оставивши Сірка, поишол до Лисянки, которому Лисянка здалася и Ставища, где прийшол под Білую Церков, беручися до боку Виговского. Але Чернецкій з Маховским не дались оним скупити, того Сулимку под Білою Церквою розгромили, где и Сулимка згинул, а напотом и Виговского взяли, которого Маховскій 78 полковник казал ростриляти, не дбаючи, же воеводою был. И так Виговского гетманство скончилося.

Того ж року и метрополита Дионисій 5 Балабан в Корсуню померл 79, а на его місце обрано Іосифа Тукалского. Але и там нещирость 6 была, бо на метрополію садился Антоній Винніцкій, которого руку держал гетман Тетера, а иншое духовенство и шляхта 96 отца Тукалского руку держали. Але перемогл гетман Тетера, бо удал до короля его милости отца метрополиту Тукалского и своего шваґра Хмелницкого, бившого гетмана, также и Гуляницкого, боячися гетманства стратити, которих король казал побрати и на заточеніе послати до Малборку, міста в Прусах, где роков два сиділи у вязенню.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «зосталних».

2 У сп. Козельського часто вживається як сполучник позначка «j».

3 У вид. Бодянського: «рвали», у сп. Судієнка: «рвалось».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Сулима».

5 Там же: немає «Дионисій»,у сп. Судієнка: «Болобан».

6 У сп. Козельського: «незазрость».

Того ж року 1664 1, зараз по Воскресенії Христовом, гетман Бруховецкій скупил усі полки задніпрскіе, и маючи з собою килка тисячей москви, рушил спод Переясловля ку Черкаскому 2. О чом почувши гетман Тетера а видячи незичливость противко собі козацкую и усіх людей, вобравши усі скарби войсковіе, що старий Хмелницкій збирав и инніе гетмани, и клейноти войсковіе, стада и товари, вишол з Чигирина до Браславля, со всім провадился з женою 3. А напотом видячи, же юже уся Україна противко нему бунтуется, и сподіваючися на ласку королевскую, же оному там немало указано маетностей, рушил из Браславля з скарбами, которіе могл подняти, в Полщу 80, а инніе зоставил у Браславлю, немало грошей, срібра. Где пришовши, кошовій Сірко усе тое пожаковали с козаками, а и тое, що запровадил Тетера в Полщу, и там тое панове фортелем вибрали 4 у него, же пришол до великого убозства и утікати мусіл до Волох.

Гетман Бруховецкій, переправляючи Дніпр у Сокірной, послал наперед до Черкас Гамаліенка, полковника лубенского, з войском, которій, у Черкаси увойшовши 81, зрабовал и спалив, где инніе городи, узявши пострах 5, присилали, здаючися гетману Бруховецкому, и із самого Чигирина были посланци. Где