Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » 220 днів на зорельоті, Георгій Сергійович Мартинов 📚 - Українською

Читати книгу - "220 днів на зорельоті, Георгій Сергійович Мартинов"

283
0
10.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "220 днів на зорельоті" автора Георгій Сергійович Мартинов. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 55
Перейти на сторінку:
довгим листям щось ворушиться. Він інстинктивно посунувся ближче до Камова.

— Там щось є, — сказав він.

Камов пильно подивився в напрямі, куди показувала рука його супутника, потім несподівано підняв руку з пістолетом і вистрілив.

— Як бачите, нічого немає, — сказав він. — Стримуйте свої нерви. Тут справді моторошно.

Звук пострілу якось заспокійливо вплинув на Мельникова. Стало соромно за свою малодушність. Він засунув револьвер за пояс комбінезона і почав допомагати Камову.

Вони витягли із всюдихода лебідку і встановили її, з'єднавши двигун з акумуляторами машини гнучкими проводами. Камов узяв стальну жердину, загострену на кінці, і повільно пішов уперед, прощупуючи пісок. Грунт був грузький.

— Це не звичайне болото, як на Землі, — сказав він, — а щось інше.

Він ступив тільки п'ять чи шість кроків, як раптом жердина вислизнула з його руки і зникла в піску. Камов завмер на місці.

— Скидається на те, що під шаром піску є вода, — сказав він, — але ж на воді не може триматися пісок. Наше щастя, що вчора ми не потрапили на це місце. Всюдихід міг провалитися так само, як жердина. — Він відступив на крок. — Перевіримо, яка тут глибина. Давайте щось важке.

Мельников витягнув з машини довгий стальний стержень з гострим кінцем і кількома наскрізними отворами. До стержня прикріпили кінець троса і, обережно поставивши його на те місце, де зникла жердина, випустили з рук. Стержень швидко пішов униз. Трос, розмотуючись з барабана, заковзав по піску, зникаючи в безодні. По швидкості, з якою він опускався вниз, видно було, що стержень не зустрічає перешкод і падає вільно. Трос від лебідки до того місця, де був спущений стержень, поступово вгрузав у пісок, і, щоб стежити за ним, Камов і Мельников наблизилися до лебідки, яка стояла біля самого всюдихода. Через хвилину тисячометровий трос розмотався весь.

— Тут справжня безодня, — промовив Камов.

Він ввімкнув мотор — і барабан закрутився в зворотний бік, намотуючи на себе трос. В отворах стального стержня був такий же пісок, як і на поверхні.

— Він міг набитися в перші ж секунди, — сказав Камов. — Це не доводить, що пісок має кілометрову глибину. Але стержень зовсім сухий. Значить, під верхнім шаром води немає. Чому ж стержень падав так вільно? Спробуємо з іншим тросом.

Повторили спробу. На глибині тисяча триста двадцять метрів стержень зупинився. Витягнутий на поверхню, він приніс такий самий пісок.

Камов зв'язався по радіо з Бєлопольським і розказав йому все.

— Спробуйте в інших місцях, — порадив Костянтин Євгенійович.

«Болото» мало площу близько гектара. Ще три години Камов і Мельников виміряли його глибину, переходячи з місця на місце «берегом», не рискуючи проробити дослід на середині. Результати скрізь вийшли однакові. Створилося враження, що в цьому місці на поверхні Марса є глибокий колодязь, наповнений сипучим піском, який з невідомих причин ніде не має великої щільності. Вимірювання глибини з допомогою ехолота дало той же результат — 1320 метрів. Весь витягнутий пісок був ретельна упакований в металеві банки.

— З тим обладнанням, яке ми маємо, — сказав Камов, — нічого більше зробити не можна. Цю загадку розгадають наступні експедиції.

Вони вирішили взяти на «болоті» одну з рослин, які тут були набагато вищі, ніж біля зорельота, і могли мати іншу будову. Над усяке сподівання, це виявилося дуже важкою справою. Насамперед Камов прощупав грунт навколо обраної рослини і, переконавшись, що тут вони не рискують провалитися, почав відкопувати коріння. Мельников вартував, стежачи за місцевістю. Кілька разів вони мінялися місцями. Рослина мала безліч переплутаних між собою коренів, і це дуже їх втомлювало. Мельников запропонував вирвати рослину із землі за допомогою лебідки, але Камов рішуче відмовився від цього.

— Ми повинні доставити цю рослину на Землю цілою, — сказав він. — Лебідка може обірвати корені.

Через дві години напруженої роботи мета була досягнута. Марсіанську рослину обережно витягли і поклали на плоский дах всюдихода. Щоб вона не впала, її прив'язали широким ременем, який не врізався в стовбур і не міг його зім'яти. Корені були обережно складені. На зорельоті цей цінний вантаж покладуть в спеціально призначений холодильник, у якому доставлять на Землю, щоб там в лабораторіях ботанічного інституту старанно вивчити.

Кілька таких холодильників чекали на кораблі зразків марсіанської флори і фауни.

— Їдьмо далі! — сказав Камов. Він подивився на годинник. — Ми затрималися тут дуже довго. Треба поспішати.

Всюдихід, як і раніше, швидко помчав вчорашнім слідом.

— На цій планеті так багато загадок, — сказав Камов, — що наступні експедиції матимуть вдосталь роботи.

— Чому ми так мало пробудемо тут, Сергію Олександровичу?

— Я вже пояснював вам, чому. Ми повинні зустрітись із Землею у визначеній точці.

— Можна було інакше розрахувати маршрут.

— Ми тільки піонери, — сказав Камов. — Наша справа — скласти загальну картину того, що являють собою Венера і Марс. Докладне ознайомлення з ними…

Він не договорив. Попереду, метрів за п'ятдесят, прямо на дорогу вискочив з кущів величезний звір. Обидва мандрівники встигли помітити сріблясте хутро, що вкривало все тіло тварини, і довгу, схожу на пащу крокодила, морду.

Несподівано побачивши перед собою всюдихід, що швидко наближався, звір на мить притиснувся до землі і раптом гігантським стрибком зник у заростях.

Камов на повному ходу натиснув на гальмо правої гусениці. Круто розвернувшись, всюдихід врізався в кущі і, підминаючи їх під себе, помчав у погоню.

— Надіньте маску! — схвильовано крикнув Камов. — Тримайте апарат напоготові! Треба будь-що сфотографувати його!

Він несподівано і так різко загальмував всюдихід, що Мельников ударився головою об оглядове скло. — Ось він!

За двадцять кроків на березі озера притиснулась до землі тварина, яку вони переслідували. Вода заступила їй дорогу, примусивши зупинитися.

Мельников крутив ручку апарата. Камов швидко надів на нього і на себе кисневі маски.

Декілька секунд звір був нерухомий. Потім величезна паща широко і загрозливо розкрилася, оголивши кілька рядів гострих зубів трикутної форми.

1 ... 37 38 39 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «220 днів на зорельоті, Георгій Сергійович Мартинов», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «220 днів на зорельоті, Георгій Сергійович Мартинов» жанру - 💙 Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "220 днів на зорельоті, Георгій Сергійович Мартинов"