Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко 📚 - Українською

Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

397
0
10.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Індоарійські таємниці України" автора Степан Іванович Наливайко. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 160
Перейти на сторінку:
індолог, академік, виходець із Золотоноші на Черкащині. Його індологічна діяльність починалася в Україні, в Києві, де він опублікував українською кілька праць про українських циганів і переклав (так само українською) кілька творів Премчанда (1880–1936). Чим уперше в тодішньому Радянському Союзі, ще 1926 року, познайомив українського читача з творчістю класика індійської літератури. А згодом, коли в Україні почалися гоніння на сходознавство, переїхав у Ленінград. У передмові до «Прем-сагара» вчений зазначає, що «навіть поверхове прочитання легенд про Крішну засвідчує, що, попри радикальну відмінність між образом Крішни-пастуха та образом Христа, легенди про них співпадають у цілому ряді моментів» (Лаллу, 2). Але питання про спорідненість цих легенд О.Баранников обіцяв розглянути в останньому томі серії «Легенди про Крішну», яку й започатковував «Прем-сагар» Лаллу джі Лала. Проте, на жаль, інші томи цієї серії так і не вийшли.

Компонент дева, як зазначалося, має в новоіндійських мовах різновиди део, даї, дайя, дау тощо (ХРС І, 747, 803), близькі до дей в українських прізвищах Білдей і Болудей. З чого, мабуть, і висновок, що козацьке прізвище Дей, зрідка подибуване в «Реєстрі», і сучасне українське прізвище Дей близькоспоріднені саме з різновидами хінді. Форму імені Бальдау, за О.Баранниковим, діалектна форма імені Балдев, Бальдев. Він каже, що Бальдау можна тлумачити і як «Бала старший брат», оскільки Баларама — старший брат Крішни, а сам Крішна іноді звертається до брата на «О Дау» (Лаллу, 131, 146).

Справді, мова хінді знає діалектне дау у значенні «старший брат» і навіть «батько» (ХРС І, 767), але це знову-таки може сходити до первісного дева — «бог», «владика», іноді вживане і як звертання, скажімо, до царів чи шанованих і старших людей. У зв’язку з дева слід відзначити, що в Україні знайдено напис з іменем Махадава, а поширеним іменем Шіви є Махадева — «Великий бог». Тоб<109>то ще одним варіантом санскритського дева — «бог» на терені України є дава. Привертає увагу й назва волинського міста Володава, яке первісно могло бути спорідненим із санскр. Баладева. Особливо якщо зважити на чергування в/б, що видно, зокрема, на компоненті вір — «герой», «богатир» в імені Балвір: і на індійському, і на українському грунті, він має дві форми — вір і бір. З чого й припущення, що назва Володава може стосуватися Баладеви, брата Крішни. І в цьому не буде нічого дивного, якщо врахувати, що Волинь надзвичайно насичена індоарійським елементом (детальніше див.: ТРС, 39–50). Бодай стисло варто нагадати деякі факти стосовно цього (детальніше див.: ТРС, 39–57).

Щодо назви Володава, то слід зазначити, що санскр. бала — «сила», «влада» може відповідати й українському воля, яке часто-густо несе саме значення «сила», «спроможність», «здатність». Вираз якби на те моя воля тотожний виразові якби на те моя сила (влада, спромога). Одним із значень укр. воля якраз і є «сила», «влада», як зазначає Борис Грінченко (СУМ І, 253). Крилаті вирази Чия воля, того й сила, В своїй хаті своя правда і сила, і воля, А я живу в Божій волі унаочнюють це. Слово вольовий — синонім до слова сильний.

Індійський міф розповідає, що Балавіра й Крішна народилися від білої і чорної волосини бога Вішну. Коли на землі запанували злі демони-асури — старші брати богів-девів і їхні постійні супротивники — й стали чинити зло, боги звернулися до Вішну, щоб той захистив їх і людей від жорстоких асурів. Той, як Всевишній — захисник землі й людей, висмикнув дві волосини, чорну — свою і білу — змія Шеші, котрий вважається часткою самого Вішну. І помістив у двох дружин Васудеви, батька обох братів: білу — в Рохіні, чорну — в Девакі. Мовивши: «Ці дві мої волосини зійдуть на землю й позбавлять її від смутку». Рохіні невдовзі народила білого хлопчика, а Девакі — чорного. Тому Крішну вважають Чорнобогом, а Баладеву — Білобогом.

Природно гадати, що саме з Чорнобогом і Білобогом пов’язані численні українські прізвища з компонентами Чорн та Біл. І не менш численні топоніми й гідроніми. Запорожці мають імена Білан, Білаш, Біляк, які сьогодні побутують в українців тільки як прізвища. Водночас запорожці знають імена Черня, Чорниш, Чорнята, Чернега, які й собі виступають у теперішніх українців лише прізвищами. Скажімо, в Жаботинській сотні Чигиринського полку служили козаки Онисько Білаш і Білаш Ничипо<110>ренко (РВЗ, 40). У Білоцерківському — Білаш Панченко й Чорниш Берестенко, у Корсунському — Чорниш Ничипоренко й Чорнята Чечеленко (138, 162), у Черкаському — Черня Петренко (89) тощо.

Цікава поширеність козацьких прізвищ Білий і Чорний за «Реєстром» 1649 року. «Реєстр» включає 16 козацьких полків, і в них прізвище Білий фіксується 34 рази, а прізвище Чорний — 98, майже втричі більше. Прізвище Білий узагалі відсутнє в 4-х полках — Київському, Канівському, Миргородському й Ніжинському. Зате прізвище Чорний — в усіх 16 полках. Помітно більше прізвищ Чорний на південний схід від Києва: у Миргородському полку 17 прізвищ Чорний і жодного — Білий, у Полтавському — 12 прізвищ Чорний і лише 2 — Білий. І якщо сюди долучити 13 та 7 прізвищ Чорний із сусідніх Чигиринського й Кропивнянського полків, то ці 4 полки мають 49 прізвищ Чорний. Стільки ж — в інших 12 полках.

З чого обережне припущення: поклоніння Чорнобогові-Крішні переважало на Лівобережжі, а Білобогові-Баладеві — на Правобережжі. І те, що прізвищ Білий у козаків утричі менше, аніж прізвищ Чорний, цілком природно. Бо обов’язок шанувальників Чорнобога, воїнів — захищати землю й того, хто на ній трудиться, тобто шанувальників Білобога. Козаки-воїни втричі чисельно переважають козаків-землеробів, хоча назагал селян — переважна більшість серед населення. Водночас ці факти засвідчують, що українці мали прізвища Білий та Чорний не через білявість чи чорнявість (хоча іноді це не виключається), а через те, що їхні предки поклонялися Білобогу й Чорнобогу.

Як зазначалося, запорозькі козаки знали не тільки прізвища, а й імена Білаш, Білан та Біляк. Білаш Панченко (РВЗ,179; Білоцерківський полк, сотня Чорнокаменська), Білаш Куриленко (282; Кальницький полк, сотня Прилуцька), Білаш Данильченко (239; Брацлавський полк, сотня Сильницька), Білаш Василенко (207; Уманський полк, сотня Манківська), Білаш Бескаленко (229; Уманський полк, сотня Кислянська; в цьому ж полку козаки Іван Білаш (218; сотня Цибулівська) та Дмитро Білаш (221; сотня Іванська), Білаш Ничипоренко (40; Чигиринський

1 ... 37 38 39 ... 160
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"