Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З вершин і низин, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

235
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З вершин і низин" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 126
Перейти на сторінку:
сухарина,

За плечима й гриби в кошелі.

 

Я відмалечку знаю старого

І хатину його край села,

Де живе він самотньо, убого,-

Ті гриби його живність ціла.

 

Він за них має страву й одежу,

Та як трудно тепер їх здобуть!

Здибле злісний - веде на Медвежу,

А з Медвежі в арешти запруть.

 

Як я пильно від нього ховаюсь,

Щоб не вздрів він нечайно мене,-

Бо - я знаю - дідусь ізлякаєсь:

Чорне вбрання для нього страшне!

 

Та дарма! Зазирнув мя в гущаві,

З груді вирвавсь стривожений крик,

Кинув в’язку свою на мураві

І подався в яр темний, і зник.

 

Та я довго ще чув, як хрустіло

Сухе гілля, куди він біжить,

І щось в груді старечій хрипіло,

Мов підрізаний в болі хрипить.

 

І я думав: «О, будь же прокляте

Теє панське одіння тісне,

Що для тебе, убогий мій брате,

Так страшним учинило мене!»

 

Нагуєвичі, 1882

 

XI. ГОЛОД

 

(уривок з поеми «Різуни»)

 

 

Кривавий сорок шостий рік

Клонився к осені. Кінчились

Вівсяні жнива, наблизились

Дні віддиху. Де-де волік

Ще з поля копи до стодоли

Мужик сумний. Неласкав був

Сей рік для нього: ще ніколи

Він не затямив і не чув

Про так страшний недорід! Жито

Хибло, пшениця заснітилась,

Картопля вперше зогнила…

Овес іржа присіла. Вбито

Народну радість! Не котилась

По полю пісня, тільки йшла

По селах дума невесела:

«Помилуй, господи! Тепер

Прийдесь згибати! Вимруть села

Небавом з голоду! Простер

Господь гнівну над нами руку!

Щаслив, хто до нового року

Дотягне з хлібом,- більша часть

Хіба дотягне до покрови!»

Ні про що більш думок, ні мови

По селах, лиш про те, чи дасть

Бог чудом деяким пропхати

Сю зиму. В душах сум і холод:

Упир мов, загляда до хати

Важкая змора: голод! голод!

 

Тут плаче жінка: день увесь

Вона на ниві працювала,

Копала бульбу; лиш отсесь

Маленький цебрик накопала

Здорової, а гниляків

Ціла гора! День пролетів,

І з рук їй випала мотика,

Грудь похолола, і велика

Жура, розпука і тривога

Її прошибли. Затряслась,

І заридала, й поплелась,

Заводячи, в село небога.

 

А он господар на тоці

Весь день без втоми і без тями

Із сином промахав ціпами,

Провіяв намолот і власним

Очам не вірить. Чи ж отсі

Три гарчики - то весь пожиток

Із трьох кіп жита? Чи не витовк

Колосся добре? Негаразд

Провіяв, може, так що часть

Лишив в полові? І з неясним

Страхом, безумний і тремтячи,

Він, у забаві мов дитячій,

Полову ще пересипає

І шепче: «Ні, се ж жарт твій, боже,

Бо щоб над мужиком нещасним

Ти так знущавсь, се буть не може!»

 

Янв[ар], 1880

 

XII. УРИВКИ З ПОЕМИ «МАРІЙКА»

 

 

1

 

 

Сльотливий, зимний і понурий

Осінній день уже смеркався,

Димились гори, світ весь в бурий

Сіряк, мов змерзлий, обгортався,

Смереки жалісно стогнали,

Наскрізь промоклі в темній пущі,

Розсипані хатки стояли,

Мов скулені, в холодній хлющі.

Здовж невеличкого гірського

Сільця ріка мутна шуміла,

З корита виступивши свого,

В закрутах грізно клекотіла,

Що крок о скали люто билась,

В кожух мов, в білу піну вкрилась

І геть летіла з яру того,

Де так пустинно, мрачно, вбого,

Летіла швидко, мов не хтіла

Вдивлятись довше, глибше, ближче

В життя нужденне, в бідні стійла

Тих, що засіли те селище.

 

Серед селища, над рікою,

Попівська хата самотою

Серед ориння з гіль смереки

Стояла гола, похилена;

З її вікон вид недалекий

Гора спиняла обпалена.

Від вітру хвіртка, знай, скрипіла,

Ріка бурлила і шуміла,

Сосновий бір стогнав іззаду,

І вітер хмар котив громаду,

Сік зимний дощ о шиби й стіни,

І сік, і сік без впину й зміни.

 

В такий-то день, в такій-то хаті

На горе й біль на світ прийшла ти.

 

Смеркалось. Сумерки крилаті

Стояли вже в кутах кімнати,

А батько твій ще думав думу,

Сидячи в кріслі край віконця,

Мов з-поза хмар, і мли, і суму

Глядів потіхи, світла, сонця.

Втім, з-за стіни твій крик дитячий

Дійшов з жіночим криком помісь;

Вказалась баба шепотячи:

«Дав бог вам донечку, єгомость».

 

Здригнувсь старий, із крісла встав,

Проходжуючись воркотав:

«Отак ти жий, отак ти будь!

Потреби раз у раз ростуть:

Три хлопці, в школу вже б пора,

Хорує раз у раз стара,

А тут четверте бог послав,

Та й ще доньку, чи хто видав!

Доньці убрання, строї ладь,

Посаг складай, алюмнів надь!

А тут у мене біднота́.

Кишеня з року в рік пуста,

Сільце мале, бідак народ,

Самому ніщо взяти в рот,

Не то, щоб дать «на боже» міг,

Не то, попа щоб підпоміг.

Нужденний грунт: роби, працюй,

А хліба таки все купуй!

Ліс вигорів, довги гнітуть…

Отут-то жий, отут-то будь!»

 

Замовк на хвилю і важкою

Поник додолу головою,

Поник додолу, мов прибитий,

І далі так став говорити:

 

«За що ж так бог мя покарав?..

Я в семінарії гуляв,

Довги робив… Щоб з них сплатитись,

Шукав багато оженитись,

Шукав, шукав, по селах нюхав,

Аж вийшло так: любві послухав.

Сподобались рум’яні лиця -

1 ... 37 38 39 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З вершин і низин, Франко І. Я."