Читати книгу - "Леді для герцога, Неталі МакКензі (Netaly McKenzie)"

      Провівши в ліжку кілька годин Джейн зрештою відчула, що сповнена сил і під незадоволений погляд служниці вибралася з нього.

          - Ви все ще можете простудитись…

          - Хлоє, я відчуваю себе абсолютно нормально. Обіцяю, щойно я відчую хоч краплю хворобливості, то відразу повернусь в ліжко.

      Не маючи що заперечити служниця була змушена поступитися і допомогла Джейн одягнутися. За збігом обставин, книги, які принесла Хлоя Джейн нещодавно перевіряла. Відтоді в них з’явилось всього кілька записів. На швидку руку переглянувши їх Джейн веліла Хлої повернути їх на місце. Залишивши свої покої вона вирушила на пошуки економки. За тиждень мали повернутися батьки й дівчина хотіла бути певною, що перед їх приїздом все буде в порядку. На щастя економку шукати довго не довелось. Вона була в одній із гостьових кімнат на першому поверсі. Хоч приїзд гостей не передбачався та служниці під пильним оком Беати проводили прибирання та провітрювання кімнат.

       - Беато, я б хотіла поговорити з Вами.

       Економка почувши голос Джейн розвернулась до неї та присіла в реверансі. Служниці повторили рух економки й після ледь помітного кивка економки поспішно вийшли з кімнати.

       - Слухаю, міс Джейн.

       - Як Ви знаєте, за тиждень, щонайбільше - півтора, повернуться мої батьки. - економка кивнула головою, але мовчки продовжувала слухати молоду господиню. - А вже через кілька днів ми всі вирушимо у Лондон, де залишимось до кінця сезону. Боюсь, що графиня після повернення буде надто втомлена, щоб організовувати збори. Тому я хочу попросити розпочати підготовку зараз. Крім того, варто відправити зазделегідь кілька слуг до нашого маєтку в Лондоні. Нехай вони підготують все до нашого приїзду.

       - Чи будуть ще якісь побажання?

       - Це все. - Джейн вже зібралась йти, але пригадавши дещо зупинилась. - Звеліть вечерю подавати у малій вітальні. Сьогодні ми не чекаємо гостей.

      Давши ще кілька вказівок Джейн звеліла подати їй чай та взялася до вишивання. Служниці доповіли, що Сара відправилася на кінну прогулянку. За підрахунками Джейн у неї було кілька годин, перш ніж подруга повернеться. Цього мало вистачити аби завершити роботу. За шиттям Джейн не почула коли подруга повернулась. Сара ж ніколи не бачила подругу за цим занням.

       - О Боже! Майбутня герйогиня за вишитям! Якби знала, що застану тебе за цим заняттям, то б повернулася раніше.

       Джейн від несподіванки стрепенулася й випадково вколола голкою пальця. Швидко втяшнувши його до рота вона з обуренням відповіла:

        - От саме через те я намагаюся вишивати, коли нікого немає поруч.

       - Що ж, тоді я даю тобі час до вечері. Тобі потрібно нарешті завершити почате й нарешті зайнятися своїми справами. А якби прийшла не я, а герцог - що б ти тоді робила?

       Джейн задумалась. В словах Сари був зміст. Вона й так затягнула з роботою. Звісно, приїзд герцога порушив її плани. Але чим ближчим був сезон, тим більше з’являлось справ. 

       - Гаразд. Обіцяю, що сьогодні я завершу вишивку.

       Сара розсміялася. Було приємно бачити подругу сповнену ентузіазму.

      Джейн довелося докласти максимум зусиль, аби встигнути до визначеного терміну. Коли Брукбері повідомив про вечерю, то вона саме встигла скласти рукоділля. Часу для перевдягання майже не залишилось. Йдучи в малу вітальну Джейн поглянула в дзеркало. Золотиста сукня була простого крою, та водночас вигідно підкреслювала кожен її вигин. Від того, що Джейн увесь день провела за вишивання сукня практично не помялась і виглядала свіжою. Подумавши про те, що Крістофера на вечерю не запрошували, а Сара, як і вона, на умовності не особливо звертає увагу, Джейн вирішила не перевдягатися. Коли вона увійшла до кімнати, то Сара вже чекала на неї.

      - Тільки не кажи, що ти не закінчила. - скривилася Сара.

      - Ні, на диво я все встигла. - Вона опустила погляд на свою сукню та механічно розгладила її руками - Ну, майже все.

      Сара махнувши рукою сіла за стіл.

       - Ти ж не перейматимешся через це? Я б не стала.

      Джейн підняла брову та теж сіла за стіла й розкладаючи на колінах серветку вирішила уточнити в подруги:

        - Точно б не стала?

        - Звісно, був би тут твій герцог чи ще….

       - Він не мій герцог, Саро.

       - Але ж має бути твоїм… 

       - Кхе-кхе - легке покашлювання Брукбері привернло увагу дівчат і вони водночас повернули голови до дворецького, який ніяково стояв щільно закривши за собою двері. - Я знаю, що Ви веліли не турбувати під час вечері. Але у нас непередбачувана ситуація.

       - Щось сталося, Бруекбері? - стривожено запитала Джейн.

      - Так. Тобто - ні. Справа в тому, що з’явився герцог Холстон. 

      - Що?!

      - Я попросив його зачекати у вітальні.

      - Але ж ми не домовлялися про зустріч. - швидше констактувала факт, ніж запитувала Джейн.

      - Попросити герцога е-е-е прийти завтра?

      - Ні. - мало не вигукнула Джейн. - Ми все ще граємо перед ним нашу маленьку виставу. Не бачу причин чому б не продовжувати її далі. Брукбері, розпорядіться щодо посуду для герцога. Саро? - Джейн повернулась до подруги. Та зрозуміла її без зайвих слів.

        - Яка приємна несподіванка, мілорд. - промовила Сара входячи в кімнату. Зупинившись за кілька кроків від герцога вона злегка присіла в реверансі.

      Від звуку її голосу Холстон здригнувся. Звісно, він знав, що зустріне його саме вона. Адже Вона, а не Сара була господинею цього будинку. “Вона - моя майбутня дружина” нагадав собі Крістофер і розтягнувши ввічливу посмішку привітався. “Брехня номер один” - пронеслося в голові дівчини