Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

Те сказавши, вийшов. Дівчина ж Артемія, звільнившись від катування бісівського, возвала до святого, кажучи: "Богом, якого ти проповідуєш, заклинаю тебе, щоб ти мене охрестив: бачу здалеку Господа, якого ти проповідуєш". Стоячи близько, мати її цариця Сирена сповнилася подвійної радости — і через зцілення доньки своєї, і через силу Христа: була таємною християнкою. І приготував воду, наступного дня охрестив святий дівчину Артемію во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, потай від царя Диоклитіяна. З того часу святий Киріяк був знайомим цареві, і дав цар йому і друзям його, Смарагду і Ларгію, свободу, і дім йому в Римі поблизу терм своїх дав і звелів жити без страху. Цариця Сирена настановляла доньку свою, аби всім серцем любила Христа і щоб вірно берегла закон Його. Не через довгий час прийшло до Диоклитіяна від перського царя послання, де той просив, аби послав до нього Киріяка-диякона, бо донька його біснується, і кричить біс устами її, кажучи: "Ніхто мене вигнати не може, окрім Киріяка, диякона римського". Цар же сказав цариці своїй Сирені, щоб вона прикликала до себе Киріяка і попросила його іти в Персію до біснуватої царівни. Прикликали святого Киріяка до цариці, і, про послання з Персії довідавшись, промовив святий: "В ім'я Господа мого Ісуса Христа іду без сумніву". І дала йому цариця на дорогу все необхідне, і пішов з друзями своїми Смарагдом і Ларгієм. Досягнувши Персії, коли до біснуватої вели його, крикнув устами її диявол: "Що Киріяче, чи не потрудив я тебе, як обіцяв?" Відповів святий: "Я з допомогою Владики мого Ісуса Христа сюди прийшов, щоб і звідси вигнати тебе. Наказую тому тобі іменем Ісуса Христа, нечистий душе, вийди з дівчини цієї і більше не повертайся до неї". Сказав біс: "Але втомився ти, Киріяче, спершу спочинь з дороги". Сказав святий: "Допомогою Бога, що все влаштовує, не втомився". Сказав біс: "Проте я, що захотів, те вчинив: обіцяв змусити тебе йти до Персії — і змусив". Відповів святий: "Не так, як ти хочеш, чинити можеш, о проклятий, але як Творець наш дозволив тобі". І почав біс мучити дівчину, святий же диякон кинув себе на землю, молячись зі сльозами до Бога. Біс же кричав до святого: "Якщо мене виженеш, дай мені посудину, в яку увійду". Сказав йому святий: "Ніде не маєш ти частки у творінні Божому, о злодію, але звідусіль вижене тебе непереможна і всемогутня сила Господа мого Ісуса Христа". Диявол же зразу вийшов з дівчини і побіг, кричачи в повітря: "О страшне ім'я, що насилу мене вигнало!" Із того часу здорова стала дівчина. Було ж ім'я їй Йовія, повірила в Христа і прийняла святе хрещення. І багато з дому царевого повірило, й охрестилося десь до чотирьох сотень чоловіків і жінок. Давав же Киріякові святому цар перський багато дарів. Він же нічого не прийняв — задовільнився самим хлібом і водою. Пробувши в Персії сорок п'ять днів, пішов звідти — повернувся з листом-подякою від перського царя римському, якого Диоклитіян прийняв з шаною. Цариця ж Сирена і донька її Артемія раді були поверненню Киріяка. Після цього невдовзі Диоклитіян пішов з Риму на Схід, до Максиміяна Геркулієвого в Медіолан, де й сан свій царський залишив. Максиміян же другий, прозваний Галерієм, якого ж Диоклитіян раніше спільником собі зробив замість сина і доньку свою Валерію, сестру Артемії старшу, за нього віддав, прийшов до Риму, почав гонити і вбивати християн. Взяв же святого Киріяка-диякона: гнівався на нього за Артемію, що в Христову віру її привів. І кинув Киріяка і друзів його, Смарагда і Ларгія, до темниці. Коли ж кудись ішов кат, велів перед колісницею своєю вести Киріяка нагого, залізними ланцами обкрученого — це ж на пострах иншим християнам. Якось же, коли йшов кудись кат, зустрів його святий Маркел-папа і возвав до нього, кажучи: "Чому убиваєш слуг Божих, що моляться за твоє царство?" Розгнівався кат, звелів Маркела святого палицями бити жорстоко. І присудив йому годувати худобу. Тому приставили папу святого до худоби, щоб годувати її. Сторожа ж наглядала за ним, аби старанно виконував наказане. Святого ж Киріяка з друзями віддав цар Карпасієві, наміснику своєму, кажучи: "Волхвів цих, що людей до християнства зманюють, переконай муками до жертвоприношення". Карпасій же, взявши святих мучеників, спершу вкинув до темниці, тоді, на судищі сівши в храмі Телюди, поставив їх на допит: Киріяка-диякона, друзів його Смарагда і Ларгія і четвертого з ними в'язня на ім'я Крискентіян, що також за Христа в темниці сидів. І сказав до них: "Чому не слухаєте царського веління і не хочете жертви принести богам безсмертним?" Відповів святий Киріяк і ті, що з ним: "Ми самих себе в жертву приносимо Богові Ісусу Христові, що живе вічно". Сказав Карпасій до Киріяка: "Старість твоя зробила тебе білим, я ж нині перетворю її в молодість". Звелів розварити смолу і вилив її на голову святого. Той же возвав, кажучи: "Слава Тобі, Господи, що сподобляєш нас, рабів Твоїх, увійти у ворота Небесного Царства". Крискентіяна ж звелів кат на катувальному дереві нагого повісити і бити жилами, і палицями, і кігтями залізними обдирати, і вогнем ребра його обпалювати. І в тих муках, дякуючи Богові, святий мученик Крискент передав дух свій. Тіло його звелів кат геть викинути і залишити непохованим на поїдання псам. А инших мучеників святих знову вкинув до темниці. Уже згадуваний Йоан-пресвітер прийшов уночі і, взявши тіло мученика, поховав з попередніми мучениками разом. Через чотири дні кат вивів самого Киріяка і сказав йому: "Чому дні старости своєї з муками зводиш до аду? Принеси жертву богам — і живим будеш". Святий же відповів: "Я завжди бути мученим за Христа, Бога мого, бажаю, вашим же богам хай принесуть жертви ті, що не пізнали істинного Бога, Творця свого". Розгнівався ж Карпасій, звелів на катівні повісити святого нагого, і мучив його, як же і святого Крискентіяна, жилами і палицями б'ючи, кігтями обдираючи й вогнем обпалюючи. Мученик же Христовий все те доблесно терпів, взиваючи: "Помилуй мене, грішного, Господи мій Ісусе Христе, слава Тобі, Сину Божий".

Бачив же кат, що ніякими муками не може Киріяка змусити до жертв, — звелів припинити мучити його. А сам пішов сповістив цареві все про нього й инших мучеників. І звелів цар Киріяка і всіх, що з ним були в путах, на смерть віддати. Перебувала в тій в'язниці, що й Киріяк із друзями своїми, двадцять