Читати книгу - "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Моє незадоволення бюстом із віком лише посилювалося. У коледжі я й далі носила ті-таки GapBody, почуваючи пригнічення через безформну купу цицьок, що була приєднана до мене спереду. Дивилась у дзеркало в кімнаті гуртожитку, в якому бачила себе на повен зріст, і запитувала подруг, чи в мене, на їхню думку, справді «бабська пазуха». А як до цього додати ще й моє недолуге каре — і ось, я нагадувала менш привабливий варіант Вельми зі Scooby-Doo. Мені не хотілося цих цицьок. Мені хотілося бути схожою на Кейт Мосс. Хотілось, аби маленькі сукні сиділи на мені стильно. Хотілося бути такою пласкою, щоб мене сприймали за хлопчика.
Може, це тривало б усе життя, якби не семестр навчання[29] за кордоном, у Парижі. Гуляючи вулицями Маре, дільниці, що складається зі зміїстих доріжок і найбільших charmant бутіків, я звернула увагу на ніжну, рожеву шовкову сукню-комбінацію у вітрині невеличкої крамниці. Це була любов з першого погляду. Я увійшла і взялася роздивлятися сукенку, але її верх прикрашало жабо, а це найневдаліша деталь для моноцицьки. Жабо і «сукня-селянка» — це природні вороги жінок із великим бюстом. Та я все одно вирішила приміряти цей рожевий витвір, а як вийшла із примірочної, продавчиня, неймовірно елегантна парижанка, оглянула мене. Худа, із зухвалим чубчиком, вона була вбрана в чорні джинси і светр у синьо-білу смужку; можливо, вона тоді саме курила і представилася Шарлоттою Ґейнсборо, такий зграбний мала вигляд. «Мені подобається ця сукня, так. Але... щось... щось... щось... ні, ні, ні...», — вона замовкла і примружилась, придивляючись до сукні. «Знаю, знаю, мені таке не можна вдягати. Гадки не маю, навіщо я її міряю», — промовила я, визнаючи поразку. «Ні, ні. Річ... не у вас. Думаю, вам слід підібрати кращий бюстгальтер. На ринку Le Bon Marché є те, що вам потрібне... І буде чудово», — вона впевнено кивнула. Коли Шарлотта Ґейнсборо щось тобі радить, не вагайся. Тож я купила сукню і вирушила до Le Bon Marché.
Починаючи фуа-грою і завершуючи шкірянками та рідкісними парфумами, все коштовне і вишукане ви знайдете саме тут, на Le Bon Marché. У відділенні з білизною максимально впевнена в собі жіночка відправила мене в пурпурову кабінку, завішану сатином, і заходилася знімати мірки ще того, як ми встигли обмінятися «бонжурами». Вона безцеремонно підіймала і штрикала мої цицьки так, ніби вибирала невеликі дині в овочевому магазині. Запитала, який вигляд я хочу надати своїм poitrine. Я не зрозуміла. «Яку форму ви б хотіли?» Я й не знала, що форму цицьок можна обрати! Вона вийшла з тісною кабінки, схожої на скриньку для прикрас і повернулася з горою хитромудрих мереживних ліфчиків. Вони зовсім не скидалися на мій бюстгальтер від GapBody.
В одному ліфчику я мала дві гостренькі, ідеальні компактні цицьки. Вони впевнено й амбітно дивилися на світ. У іншому мої груди були кругліші, м’якші й грайливіші. Іще в одному, з напівчашечкою, верхня частина бюсту майже перевалювалася за край, ніби переповнена склянка з молоком, що з неї терміново треба надпити. Авжеж, можна мати купу різних цицьок! Кожен бюстгальтер був набагато дорожчий за будь-який мій тодішній одяг, але вперше в житті мені сподобалось те, що я бачила в дзеркалі. Я прикупила дві пари (пообіцявши собі менше їсти в ресторанах) і була шокована, що з цими бюстгальтерами весь одяг краще сидів на мені. Сукні, які не носила роками, бо мені видавалося, що скидаюся в них на втомлену життям бабуську, якій тільки й лишається, що дозволити цицькам спадати до колін після прожитого важкого життя, тепер мені пасували. У мене вже не було цицьок, я мала груди.
Сьогодні моя тобі порада — оминай десятою дорогою Victoria’s Secret. Оминай GapBody. Наскладай грошей і йди в незалежні крамнички, які спеціалізуються на білизні високої якості. Вони вартують тих грошей; вони довговічніші й надають тобі до біса привабливого вигляду![30] Ходи в такі магазини, які працюють із тим, з чим ти до них прийшла, а не проектують якийсь «лук» на тебе. Якщо бренд використовує кошти на рекламу, де Гайді Клум бігає подіумом із крилами в ліфчику, є високі шанси, що грошей на якість власне товару майже не лишається. Я не маю нічого спільного з Гайді Клум. То чому мені мали би пасувати ліфчики, які пасують їй? Не поспішай і придивись, якої форми надає бюстгальтер твоїм грудям і як ти в ньому почуваєшся. Не здавайся! На пошуки правильного ліфчика може піти чимало часу, але вір, що знайдеш його. Ти відчуєш той момент, коли котрийсь із них справді вирізнятиметься. І купуй бюстгальтери для себе, а не для якоїсь іншої людини, яка зможе їх бачити. Я от щойно купила неоново-рожевий ліфчик у сіточку, який більше схожий на суцільний велетенський бант. Груди переливаються з нього, як подарунок. Уточню, я ні з ким зараз не зустрічаюся. Це задоволення суто для себе самої.
Може, ти соромишся своєї дупи. Може, це вона «надто велика» або пласка «як оладка». Може, тобі завжди видавалося, що твої литки не надто жіночні. Я чула, як жінки скаржаться на зморшки, коли всміхаються, на чола, носи, стегна, спини (я й не знала, що їх можна соромитися, аж до моменту, коли почула, хоч за це дякую), на стопи, мочки вух, маленькі складки шкіри біля паху; я чула, як будь-яку частину тіла можна зрівняти з лайном. Звісно, можна вдатися до пластичної операції, щоб змінити себе, але я маю рішення набагато дешевше і не таке ризиковане: підбери ритуал, щоб тішитися тією частиною тіла, яку ти вважаєш недосконалою. Підбери практику, особливий одяг, улюблену прикрасу, щось таке, що перехитрить тебе саму і примусить полюбити ту частину тіла. Іноді просто треба взяти те, що викликає в тебе огиду до себе і пишно його вшанувати.
Мої ідеальні, вишукані бюстгальтери — це подяка моїм грудям і чудесне зцілення від ненависті до себе, яку я відчувала. А от стрінги у мене поганенькі. Давно слід повикидати.
Не дозволяй людям жити у твоєму гаражі
наповни свій дім скарбами, а не мотлохом
ПОВНОЛІТТЯ Я ДОСЯГЛА на сміттєзвалищі. Може, дім моїх батьків і був «хороший», у «престижному» районі Лос-Анджелеса, але сусіди сприймали нас наче кольку в боці. Коли медична практика моєї мами зазнала краху, все її офісне обладнання згромадилося в нас на подвір’ї. Гінекологічне крісло іржавіло поруч із металевими шафками для документів та кріслами-вертульками. Ніхто не дбав про це добро, не накривав його брезентом, щоб захистити від упливу сонця та дощу,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося», після закриття браузера.