Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ми вже зайшли додому, Лялька обперлася об стіну і повільно сповзає вниз.
- Олеська, я закохалася... Я, мати його, закохалася по самі вуха. - Ця посмішка не сходить з її обличчя.
- Ну що, подруго, запрошую в клуб закоханих дуреп. - Підморгую їй.
- Чорт, я взагалі до сьогоднішнього дня навіть не уявляла, що такі чоловіки існують.
- Бувають, бувають подруго, і підказує мені моя п'ята точка, що проблем з цими мужиками буде рівно стільки, скільки й захвату. - Алінка сумно дивиться в мою сторону і зітхає.
- Так, Туманова, ти вмієш настрій зіпсувати.
- Та при чому тут це? Аліна, я впевнена - він жеребець ще той, поводив він себе сьогодні ... Коротше, він здивував мене. Але думаю це просто з-за того, що ти йому сподобалася. По ньому було видно — він привчений до постійної жіночої уваги. - Готуюся, що подруга зараз почне парирувати, але вона тільки зітхає ще раз.
- Та знаю я, сама про це цілий вечір думала.
Ми помилися, трохи перекусили та вже почали укладатися спати, як тут дзвінок у двері. Ми з Алінкою переглядаємося, мчимо до дверей, а там кур'єр.
- Туманова Олеся?
- Так, це я.
- Вам дві посилки, розпишіться, будь ласка. - Я розписуюся, забираю дві круглі коробки - одна біла, друга червона.
Ми з Алінкою розкриваємо коробки, а там ... Дві величезні коробки з квітами, з трояндами. Алінка вихоплює записку з білих троянд і верещить від радості - це для неї. А мої червоні. В моїй записці красивим почерком написано - "Твій аромат ще досі на моїй сорочці! Я не буду її прати, хочу, щоб твій запах завжди був разом зі мною. Цілую, твій В."
Аааа, по тілу пробігає хвиля радості... Цей чоловік просто подарунок долі!
У Алінки написано - "Таких, як ти я не зустрічав, та й впевнений, що більше таких не існує. Сподіваюся, це взаємно, бо ти від мене тепер не викрутишся. Твій О." і чортик в кінці намальований.
- Олеська, я сама, сама щаслива. - Так, напевно хлопець влип і сам ще не зрозумів як сильно. З посмішкою про себе думаю я.
Ух, нарешті робоча п'ятниця добігла до кінця, я тягну свою втомлену тушку додому, просто хочеться відіспатися. Я втомилася за цей тиждень. Вадима я сьогодні не бачила, але він і говорив, що його не буде. Але, чорт, де ж він тоді???
Я показала Наталі ще дві моделі, повністю доведені до ідеалу. Вона схвально кивнула і сказала, що не помилилася в мені. Чорт, а приємно отримувати схвальні відгуки про мою роботу.
Я заходжу додому. Мій рудий диявол вимагає свою їжу негайно, навіть не дає мені скинути чоботи, так кричить, що доводиться пройти на кухню і відразу його погодувати.
Прийнявши душ, я повечеряла, і почала перебирати свій гардероб. Що б його завтра вдягнути? Спочатку хочеться трішки бісити Вадима та надягнути міні плаття, але потім я вирішила не нариватися. Я вибираю сукню до колін, скромну, порадую трохи свого чоловіка.
Чую звук вайберу, дивлюся — повідомлення від Ляльки:
"Ну що, готова до завтрашнього дня? Що надягнеш?"
Все ж таки фотографую себе в сукні та відправляю їй фото.
"Фу, як скромно. Невже якісь рольові ігри?))"
"Ні, не хочу його провокувати!!!"
"Що реально підеш скромненько, як черниця?"
І скидає мені фотку в червоному платті з величезним вирізом.
"Ого, а я дивлюся, не так сильно вже тебе Льоха вразив, якщо ти зібралася в такому йти?"
"Ну тебе! Це для нього, він забере мене після ..."
"О, ну зрозуміло."
"А ти Вадимові нічого не підготуєш?"
Думаю пару хвилин, потім дивлюся на комплект з гарного чорного ліфчика, його чашечка закінчується відразу тільки прикривши соски, і красива чорна павутина прикрашає груди далі та трусики стрінги зі смужкою з камінчиків, які направляються в сідниці. Недовго думаючи, роблю фото ... виду ззаду. І відправляю Алінці.Так, СТОП, це що таке???
Тупо витріщаюся на екран, а там листування не з Алінкою ... Там якийсь невідомий номер.
"Лисенятко, думаю про тебе увесь день, ти пробралася мені голову і не йдеш звідти! А ти думала про мене? "
І я бачу, що замість Аліни відправила фото йому і ще напис "Заціни, як тобі вид ззаду?"
ТВОЮ Ж МАТИ!!! Хочу видалити усе, але там вже стоїть галочка, що все прочитано. Оце так сором...
Кнопочки блимають вже дві хвилини... Та що там можна так довго писати?
Я бігаю по кімнаті з телефоном в паніці, і тут чую звук - прийшла відповідь.Рахую до трьох і дивлюся на екран. "Види ззаду, звичайно, неймовірні, але ти хочеш довести мене до точки кипіння???"
Ого, ось це реакція... Швидко набираю відповідь "Ну потрібно було ж мені переконатися, що мій вид ззаду все ще хвилює тебе після ситуації в ліфті." Ні, ну а що мені ще було написати? Це було не тобі?
"Якби ти зараз бачила мій жезл, ти б зрозуміла, як його це хвилює! Твоє щастя, що я тільки завтра повернуся в місто ..." А, то він не в місті? Ну тоді можна і познущатися - "Ох, як шкода, а я то думала побажати спокійної ночі молодшому Вадиму Олександровичу."
"Блять, Олеся, не доводь до гріха!Якщо я зараз сяду за кермо і приїду в місто, ти навряд чи зможеш завтра кудись піти, тому що ходити буде боляче!"
Ого, а я так і реально догратися можу... Так, гаразд, потрібно згортати цей секс телефоном!
"Все, вгамуйся ... цілую, на добраніч"
У відповідь мені приходить смайлик поцілунку. І я задоволена лягаю спати. Завтрашній день обіцяє бути грандіозним!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка для Бродського, Джулія Ромуш», після закриття браузера.