Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Притулок пророцтв 📚 - Українською

Читати книгу - "Притулок пророцтв"

207
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Притулок пророцтв" автора Деніел Кіз. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 79
Перейти на сторінку:
як хтось шепоче молитву, і пригадала, що Фатіма її кудись везе.

Голос з динаміка:

– Татван! Остання зупинка перед іракським кордоном!

Ірак? Що ж усе-таки відбувається?

Над нею нависло чорне шатро.

– Вставай, Рімо Сораб.

Шатро заговорило? Але тоді вона згадала, що це чадра і жінку в ній.

– Ти мене цей, переплутала з кимось іншим. Я – не Ріма, як там її.

– Добре, нехай. Вдягай чадру і злазь з полиці, швидко.

– …добре, добре, тільки не приндься…

Дівчина обернулась і кинула погляд на зім’яту ковдру. І де поділося її спляче я?

…о ні. тільки не ці штучки з перебуванням поза тілом…

Рейвен потяглася до полиці в себе за спиною, дістала згорнутий саван і накинула. Тепер вона й сама перетворилася на чорне шатро.

– Злазь.

– Слухаюсь, сер! – Рейвен хотіла віддати честь, та рука заплуталась у чадрі. Ну й до дідька! Вона злізла і підвела очі на високе шатро. Хоч сердитого Фатіминого обличчя не видно, це вже добре.

– Ми виходимо, Рейвен, – горловий голос пом’якшав. – Бери свої речі й ходімо.

Слідом за іншими пасажирами вони рушили до виходу. Рейвен зупинилася, очікуючи, що провідник допоможе їй зійти по східцях, проте той відступив убік. А-а, точно: мусульмани не торкаються чужих жінок, якщо вони теж мусульманки. Мабуть, чадра виконує таку ж функцію, що й пояс вірності. Вона спустилася сама.

– Куди тепер, майорко Саїд?

– Тс-с-с-с, не клич мене на ім’я, доки не приїдемо до Ашрафу.

– А там можна?

– Там це обов’язково.

Опинившись у автобусі, Фатіма потягла Рейвен назад, хоча спереду було два вільних місця.

– А чим тобі ці місця не вгодили?

– Це для чоловіків, а жінки сидять позаду.

Хай мене грім поб’є, якщо це не сегрегація. Де була Роза Паркс[34], коли ви її так потребували?

Рейвен завагалася, та штурхан у спину змусив її сісти на сидіння біля вікна.

– Отже, жінки у мусульман – нижчі створіння?

– Ось прибудемо до Ашрафу і побачиш, хто всім заправляє.

Усю дорогу до Багдада автобус трясло на жахливих вибоїстих дорогах. Потім вони в’їхали до міста з широкими вулицями та сучасними будівлями. З автобуса вони сходили останні.

– Ми залишимося тут?

– Тихо, – прошепотіла Фатіма, – не розмовляй англійською. Тут всюди повно шпигунів.

На стоянці таксі Фатіма домовилася про поїздку до Ашрафу. Кілька хвилин поторгувалися і рушили. За вікном простяглася рівнина: кругом лише пісок і пожухла низька трава. Одноманітно. Непривітно. Рейвен почала куняти, та Фатіма потермосила її за плечі.

– Ми на місці.

Таксі під’їхало до воріт, і назустріч їм зі сторожової будки вийшла жінка в оливково-сірій військовій уніформі.

– Назвіться.

Фатіма зняла головну накидку, відкриваючи обличчя.

Охоронниця віддала честь.

– З поверненням, майорко Саїд. Можна поцікавитися, хто ваша супутниця?

– Це Ріма Сораб, наша новобранка.

…що вона таке верзе, в біса лисого?..

– Ласкаво просимо на базу Ашраф, товаришко Сораб.

…поки не з’ясую, що коїться, краще не розкривати рота…

Охоронниця зняла слухавку.

– Пришліть, будь ласка, джип, майорка Саїд повернулася.

Авто з’явилося за кілька хвилин. Жінка в уніформі, що сиділа за кермом, вискочила і віддала честь.

– Куди накажете, майорко?

– Спершу зробіть коротку екскурсію базою для нашої новенької, товаришки Ріми Сораб, а тоді їдьте до мене на квартиру, блок три.

Фатіма підштовхнула Рейвен до джипа.

– Тебе вразить те, що ти побачиш.

Вона мала рацію. Вулиці були вимощені бруком. Вони проминули фонтан, з якого на каміння бризкала вода, басейн, у якому намотували кола кілька жінок, та оточену скульптурами мечеть у центрі.

– Ось це наша лікарня, – пояснила Фатіма, вказуючи на одну із сучасних будівель. – А он там наша бібліотека. Поряд з нею – музей. Саддам Хусейн подарував нам цих тридцять п’ять квадратних кілометрів пустелі, і ми перетворили її на оазу.

– Ти казала, що ви іранці. Навіщо йому дарувати вам землю?

– У винагороду за те, що ми разом з іракською армією воювали проти тиранського режиму муллів у Ірані.

– То у вас є своя армія?

– Близько чотирьох тисяч добре підготованих бійців, командування в основному складається з жінок. Та ось, сама поглянь, – Фатіма зробила жест рукою.

На рівнині перед ними у стійці струнко на люках танків стояли сотні жінок в оливково-сірих уніформах і таких же хустинах. Інші тримали напоготові кулемети і протитанкові гранатомети. Фатіма показала на високу жінку у бронетранспортері.

– Це наша головнокомандувачка, генералка Гассан.

– То й що з того? – Рейвен знизала плечима.

– Усе, ти вже побачила достатньо. Водію, везіть нас до житлового кварталу.

Вони проїжджали повз групи будинків, оточених ретельно доглянутими газонами і садами, у яких було повно фіолетових, білих та жовтих квітів.

Авто під’їхало до блоку три. Фатіма завела Рейвен до своєї аскетично обставленої кімнати. Ідеальний порядок. Майорка підійшла до шафи і вийняла оливково-сіру військову уніформу, таку ж, як у жінок на плацу.

– На, Рімо, одягни це. Тут не ходять у чадрі. Якщо буде завелика, хтось із наших чоловіків її вшиє.

– Слава Богу! А я вже думала, що ніколи не скину з себе це шатро.

– Рейвен, перестань говорити «слава Богу» Відтепер кажи «Аллах акбар», тобто «Бог величний».

– Я тільки щось ніде не бачила ігрових майданчиків. Де діти?

Фатіма прокашлялася.

– Тут немає дітей.

– Чому?

– Наше командування наказало всіх дітей відіслати до родичів. Заміжніх змусили розлучитися. У нас тут целібат, тому й дітей більше немає.

У Рейвен на язиці крутилося зауваження, що якщо тут не буде дітей, то Ашраф перетвориться на гігантський будинок для пристарілих бабусь, та замість цього прошепотіла:

– Іншалла.

– Ясон Тедеску мав рацію. Я чула, як він казав, що ти швидко все схоплюєш. Повтори мені рядки, які ти декламувала йому в лікарні.

– Я нічого не…

– Я ж була там і чула.

Рейвен набрала в груди повітря.

– Не пам’ятаю.

– Ти просто витіснила їх з пам’яті, Рейвен. Мене вчили, як вводити людей у глибокий гіпноз, я допоможу тобі відновити ці спогади.

– Але я не хочу пригадувати.

– Це мені вирішувати. Я визначатиму, що тобі слід пам’ятати, а що можна забути. Коли ти приймеш іслам, від тебе вже нічого не залежатиме.

Рейвен зібралася сказати, що не хоче ставати мусульманкою, та тут втрутився голос у неї в голові:

…не будь дурною, не сварися з нею зараз…

– Ви маєте цілковиту рацію, майорко Саїд. Будьте моїм провідником, я вас слухатимусь.

Фатіма погладила її по голові і усміхнулася.

– От і добре. Вправи з пам’яттю розпочнемо після Нового року.

– Але ж до першого січня ще дев’ять місяців.

1 ... 37 38 39 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Притулок пророцтв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Притулок пророцтв"