Читати книгу - "Третій рівень. Короткі історії"

Зрадницьке «джерело в МВС» ймовірніше за все треба шукати серед працівників троєщинської міліцейської управи.

2

Йому пообіцяли, що справою негласно займеться управління внутрішньої безпеки поліції.

До того часу прес-служба повинна тримати оборону і мужньо та відважно відбивати атаки спраглих до сенсацій журналістів. Але, як переконався підполковник Недоля через два дні, успіхи працівників внутрішньої безпеки поліції виявилися марними.

«Від чорного ґвалтівника тридцятирічну жінку врятував таксист»

«Учора пізно ввечері мешканка вул. Драйзера Оксана Г. поверталася додому з театру. Як вона пізніше розповіла нашому джерелу в МВС, світла в під’їзді не було, що відразу насторожило молоду жінку. Адже напередодні її батько особисто поміняв лампочку. Все ж таки вона наважилася зайти. Побоювання виявилися не даремними: просто з темряви на неї наскочив чоловік. Він був весь у чорному і з чорним обличчям. Оксана Г. відштовхнула від себе нападника, повернулася і кинулася навтьоки. Чорний чоловік почав її переслідувати і, як стверджує потерпіла, гарчав їй у спину. На щастя, саме в цей момент неподалік зупинилося таксі. Побачивши, що відбувається, водій таксі Григорій Б. схопив розвідний ключ і кинувся на допомогу. Вгледівши таксиста, чорний чоловік утік. Наше джерело в МВС повідомляє: навіть за наявності свідка злочину поліція все одно відмовилася приймати в Оксани Г. заяву».

Підпис — Валентина Яровенко.

3

— Слухай, Валю, ми можемо домовитися по-людськи?

Підполковнику Недолі було гидко від самого себе.

Офіцер поліції просить якесь нахабне самовпевнене дівчисько! Добре, хоч ніхто з колег ніколи не дізнається. Він краще застрелиться, аніж скаже комусь, що принизився до особистого дзвінка журналістці. Та ніби відчула всі свої переваги: поводилася так, ніби повністю була господаркою становища.

Власне, так воно і було. Це визнали не лише в міській управі, а навіть у самому міністерстві.

— Ні, не можемо. Я не здаю джерела інформації. Жоден журналіст цього не зробить, — відрізала вона.

— Ти грамотна дівка, але не дуже. Журналіст, як і приватний детектив, згідно із законом зобов’язаний повідомити правоохоронні органи про відомий йому факт скоєння чи підготовки до скоєння кримінального злочину.

— Ой, тільки цього мені не треба грузити! — Недоля з огидою почув щирий жіночий сміх на тому боці дроту. — Я фактів не приховую. Це у вас у департаменті роблять все, аби робота поліції була непрозорою. Навпаки: маніяк є, потерпілі є, недобросовісні менти… вибачте… працівники поліції теж є. Ні, вам для чогось потрібне прізвище чесної людини, яка не може мовчати!

— Раз це ваше джерело в МВС таке чесне, якого дідька ховається? Хай чесно назве себе, скаже…

— Ага, і втратить роботу. Ні, шановний пане підполковнику, наше джерело в МВС далі планує вести партизанську війну проти вашої системи! Тільки так вас, тільки так!

Недоля до болю закусив нижню губу — так хотілося виматюкатися. Замість цього сказав:

— Цей твій партизан тільки хоче почати війну, а дехто її вже реально починає. Чому ваша газета не пише про погроми на базарах? Під роздачу попадають не тільки чорношкірі. Луплять та калічать арабів, азіатів — всіх, у кого не білий колір шкіри. Бо всі кричать про Чорного маніяка!

— Ага! Поліція і тут безсила! — Валентина Яровенко явно торжествувала.

— Ти думаєш, — перейшов на обережний шепіт підполковник, — у нас цих інородців дуже люблять?

— Значить, у поліції квітне расова нетерпимість? — насторожилася журналістка, і переляканий Недоля легенько ляснув себе по губах — не стримався, чо-орт!

— Ми відволікаємося, — спішно поміняв він небезпечну тему. — Ти ж сама бачиш, до чого приводять подібні неузгоджені публікації. Соціальна напруга в суспільстві зростає, знайомий тобі такий вираз? Ви серйозно — або згортайте ці публікації, або давайте діяти разом, або…

— Або ловіть Чорного маніяка і давайте нам ексклюзивний коментар! — відрубала Валентина і дала зрозуміти — розмова на цьому скінчилася.

Поклавши слухавку, підполковник Недоля замислився над останніми словами журналістки. «Або ловіть… Або ловіть… Ловіть… Давайте ексклюзив…». У цьому щось є. Все ж таки він не дарма підполковник.

Зачинившись у кабінеті та вимкнувши всі телефони, Недоля близько години думав, міркував, малював різні схеми, а потім спалив помальовані папірці і, ввімкнувши телефон, набрав номер начальника МУВС.

4

За два дні свіжий номер «Газети по-українськи» кричав заголовком:

«Чорний маніяк виявився білим!»

Далі йшов такий текст:

«Учора вночі в результаті спланованої поліцейської операції було, нарешті, затримано злочинця, який тероризував Троєщину протягом останнього тижня. Нагадаю, що йдеться про так званого Чорного маніяка: чоловіка з чорним кольором обличчя. Так описували свого нападника всі жертви — і майже не помилилися. Виявляється, затриманий, вісімнадцятирічний Микола С., надягав на голову чорну жіночу панчоху для маскараду. Тепер цей „актор“ разом із своїм „маскарадним костюмом“ перебуває в слідчому ізоляторі. Подробиці поліцейської операції, а також пояснення, хто такий Микола С. і для чого він це робив, читайте у найближчих випусках „Газети…“».

Підпис — Валентина Яровенко.

Тепер підполковник Недоля охоче давав всім бажаючим однотипні коментарі про успіхи поліції. За потреби міг навіть показати і самого затриманого. Троєщинські колеги оперативно знайшли серед постійних клієнтів відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків зашуганого дрібного наркодилера, який готовий хоч убивство Кеннеді на себе взяти, аби відпустили. Його пообіцяли відпустити, тільки з умовою: наркотою більше не займається і їде з Києва надовго. Так надовго, аж поки людиною не стане. Коля погодився йти в армію контрактником, і такий розклад усіх влаштував.

Хоч один мужиком стане, втішено подумав підполковник Недоля. А решта… Нехай все заспокоїться. На цю маленьку брехню він уже отримав як «добро», так і індульгенцію. Нехай «їхнє джерело в МВС» лікті собі кусає…

5

— Хочеш правду?

— Аякже! А ти хочеш ще коньячку?

— Аякже!

Супутник Валентини Яровенко не любив поліцейської форми. Волів на людях частіше бувати в цивільному. Ніколи не скажеш, що відома журналістка сидить в тихому затишному кафе і п’є коньяк у компанії капітана поліції.

— Я думала, Ігоре, що ти мені брешеш. До вчорашнього дня думала. Ні, брехня була суперовою, все одно ніхто ніколи ні до чого не докопається. У вас же в ментурі кругова порука. Ну, а я маю своє джерело в МВС і свій ексклюзивчик. Але цього маніяка таки спіймали! Через прес-службу офіційно підтвердили!

— Тепер ти переконалася, що