Читати книгу - "10 успішних українських брендів"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Форум видавців — це спроба розвивати книжковий ринок системно, залучити всіх разом вирішувати проблему?
— Ми дуже хотіли консолідувати середовище. І не лише пов’язаних із книговиданням, як-от: бібліотекарів, письменників, перекладачів, друкарів, книготорговців, але і з ближніх сфер: науки, освіти, малярства, навіть музики. Нам здавалося, що все це має вирувати, перетікати одне в одне, що спілкування на форумі перетвориться у спільні проекти... Але життя все розставило на місця. Я не знаю, чи то у Львові специфічна ситуація, чи ідея була занадто нова для того часу. Чомусь музиканти з науковцями не знаходили спільних тем, навіть бібліотекарі з видавцями спілкувалися не надто охоче. Зовні все виглядало непогано, але наступних проривних проектів не було. Можливо, просто мав минути час, щоби виникло більш сприятливе для взаємодії середовище. Тепер маємо і літературно-музичні проекти, які збирають великі зали, і відеопоезію, й інтелектуальні дискусії між людьми з різних середовищ. Усе виглядає дуже органічно й створює нові сенси.
— Ви говорили, що в 90-х світ був дуже зацікавлений у співпраці з українськими видавцями, але ті не йшли назустріч. Що ж було не так ?
— Майже ніхто з українських видавців не був готовий до нормальної діяльності на міжнародному ринку. Наприкінці 80-х — на початку 90-х переклади в СРСР, який уже розпадався, видавалися здебільшого піратським способом. Україна, здобувши незалежність, отримала кредит довіри. Упродовж кількох років її розглядали як великий самостійний ринок, зі своєю мовою, з потужним потенціалом. Але дуже швидко ці сподівання розвіялися. Українських видавців почали вважати ненадійними і безініціативними, не схильними ризикувати та вкладати свої кошти навіть у видання світових бестселерів.
Іноземні видавці не припускали, що наш ринок є на 75% російськомовним, що тенденції до зміни незначні і видавці не розглядають перспективи видання книжок українською мовою, ну, майже не розглядають. Тому перевага все більше опинялася на стороні російських видавництв, конкурувати з якими в певний момент стало неможливо, адже вони почали великими тиражами видавати найвідоміші бестселери США, Великої Британії та інших країн. Завдяки отриманим раніше від нас пільгам ці книжки були набагато дешевшими за українські. Росіяни дуже швидко проникли на наш ринок і витіснити всі ті паростки українського, які тоді пробивалися. Треба питати в державних мужів, як і чому вони допустили таку ситуацію. Заплющили очі, вдали, що все так і має бути, наполягали, що ринок усе розставить по місцях. Звісно, але не у сфері культури, де потрібні державний протекціонізм і сприятливі умови для розвитку. Однією з цих передумов мав стати розвиток сфери вживання української мови. Ми намагалися боротися, та голос був занадто слабкий або ж чиїсь політичні чи бізнесові інтереси занадто сильні.
— Тепер доводиться чути й читати багато критики стосовно того, що ярмарок у рамках форуму (часто кажуть, що це базар) вже не зовсім відповідає сучасному літпроцесу. Можливо, має бути якось інакше?
— Закиди щодо «базару», до речі, не нові. Ми їх чуємо постійно, відтоді, як на Форум видавців пішло багато людей і почали добре продаватися книжки. Спочатку ми уявляли собі Форум видавців у Львові маленькою копією якщо не Франкфуртського ярмарку, де лише продаються ліцензії на переклади й ведуться професійні дискусії, а ярмарок відвідують практично тільки професіонали: автори, ілюстратори, видавці, книготорговці, бібліотекарі, дистриб’ютори, — то принаймні Варшавського, тобто повним новинок і цікавих західних письменників, українські переклади яких змітають із книжкових полиць десятками і сотнями тисяч, а покупці шикуються за автографами і ловлять кожне слово... Але життя внесло корективи, як завжди. Виявилося, що головним для колег-видавців є не укладання угод, не професійні дискусії, а саме банальний продаж книжок. Та й відвідувачі хочуть того самого: купити і, бажано, дешевше, ніж у книгарні.
Така ситуація була ще донедавна. Зараз, кажуть, усі книжки, можна купити якщо не у звичайній книгарні чи супермаркеті, то в інтернет-книгарні, врешті, просто скачати в інтернеті, як робить переважна більшість користувачів ґаджетів, підриваючи книжковий ринок. Втім, видавці все ще їдуть на форум, щоби продавати книжки. А люди йдуть, щоб купувати і брати автографи в улюблених авторів. Бачили чергу до Беґбедера? До речі, до Саакашвілі чи Забужко черга була не менша.
Знаєте, що цікаво? На ярмарках в інших країнах, де раніше торгівля на стендах була категорично заборонена, зараз також торгують! І у Варшаві, і в Парижі, і навіть у Франкфурті! Зрештою, ярмарок — це і є базар, і нікуди від цього не подінешся. А от вести перемовини й укладати угоди зараз справді набагато легше через скайп чи вайбер.
— Давайте поговоримо про обличчя форуму. Мені завжди було цікаво, чому на логотипі равлики?
— Ми хотіли промовисте лого, щоб відтворювало нашу ідею. Чому равлики? Бо їхні мушлі — це спіралі, символ із дуже багатьма значеннями: це безмежність, незнищенність, відтворюваність...
Крім того, равлики носять дім завжди із собою, а цим домом для нас є книжка. Равлики хоч на вигляд здаються такими м’якими, та завжди можуть заховатися і їх ніхто не дістане. Хоча вони рухаються повільно, але дуже наполегливо — спробуйте збити їх з обраного напрямку! Равлики або перечікують, або оминають перешкоду і рухаються вперед. Їх два, тому що гуртом легше жити, працювати і розважатися. Можливо, це родина і в них з’являться діти.
Розробив логотип один із засновників форуму, дизайнер, художник Михайло Москаль. Він також створив більшість плакатів Форуму видавців. Мені дуже подобаються його роботи і равлики зокрема.
— Чи Ви думали про форум як про бренд?
— Ми хотіли об’єднувати людей, працювати на розвиток України, щоб і на Сході, і на Заході люди читали ті самі книжки і спілкувалися між собою. Ми хотіли ділових контактів із іноземними видавцями й авторами, а про те, що ми створюємо бренд і нас чекає слава, — ні, не думали. У нашому середовищі і в той час поняття «бренд» не існувало. Ми думали про те, що треба зробити щось, аби всі могли комфортно жити й розвиватися в нормальній європейській країні. Щоб у нас було, як у Польщі — нормальний книжковий ринок, зрозумілі правила гри і рівні умови розвитку для всіх. Не тільки для бізнесу, а й для особистостей. А брендом Форум видавців став мимоволі, коли будь-який книжковий ярмарок в Україні, великий чи малий, журналісти почали називати «форумами видавців».
— Задоволені результатом?
— Міг би бути й кращий. Забагато сил витрачено на боротьбу
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «10 успішних українських брендів», після закриття браузера.