Читати книгу - "Шепіт мертвих. Третє розслідування, Саймон Бекетт"

— Є одяг?

— Ні, але тут ось щось схоже на старе простирадло. Тіло могло бути загорнуте.

Залишивши Джеррі працювати, ми попрямували до найближчої знахідки. Земля у лісі була всіяна маленькими прапорцями, немов недоглянуте поле для гольфу, кожен прапорець позначав окрему знахідку. Найближчий вказував на те, що залишилося від таза. Кістка лежала під деревом, і нам довелося, ковзаючи на слизькому килимі з хвої, зігнутися майже вдвічі, щоб дістатися до неї. Я глянув на Тома, чи не заважка для нього така вправа. Але більша частина його обличчя ховалася під маскою, то хіба зрозумієш?

Таз був так сильно погризений, що не вдавалося визначити, чоловічий він чи жіночий, але стегнова кістка, що лежала поруч, надавала певну підказку. Попри те, що обидва кінці великої стегнової кістки постраждали від зубів тварин, її довжина свідчила, що це був чоловік.

— Доволі великий, — сказав Том, присідаючи, щоб оглянути його. — Якого зросту, на твою думку, був її власник?

— Понад шість футів. Якого зросту був Вілліс Декстер?

— Шість і два, — посміхнувся Том за маскою, очевидно, думаючи так само, як і я. Здавалося, що ми знайшли тіло, яке мало бути поховане в Стіпл-Гілл. — Добре, подивімось, що ще є.

Гілки дряпали нас, обсипаючи голками, поки ми продиралися крізь дерева. Том начебто справлявся, але йти було важко. По моєму обличчю стікав піт, а від постійного присідання навпочіпки починалися судоми. Ялиновий запах тепер викликав нудоту, шкіра свербіла в тісному комбінезоні.

Залишки простирадла валялися на деякій відстані від таза. Брудне й подерте, воно було позначене прапорцем іншого кольору, щоб відрізнятися від частин тіла. Біля нього, частково замаскована опалою хвоєю, лежала грудна клітка. Кілька мурашок діловито снували над нею, вишукуючи останні залишки плоті, але поживи для них зосталося небагато. Кістки давно були розі­брані, а грудна кістка та кілька менших ребер відсутні.

— Схоже, саме тут викинули тіло, — прокоментував Том, коли я фотографував. — Досить типове роз­сіювання. І причина — тварини, а не розчленування, я б сказав.

Природа не любить відходів, отже, тіло на відкритому повітрі незабаром стає джерелом їжі для місцевої дикої природи. Собаки, лисиці, птахи та гризуни — у деяких частинах США навіть ведмеді — бенкетують, відриваючи та виносячи все, що тільки зможуть. Але оскільки об’ємний торс завеликий для всіх, крім найбільших некрофагів, то його, як правило, їдять, де знайшли. Це означає, що грудна клітка зазвичай позначає місце, де тіло лежало із самого початку.

Том глянув на кінець одного з ребер. Поманив мене ближче.

— Бачиш тут? Сліди від пилки.

Як і інші кістки, ребро було сильно обгризене. Але між слідами зубів усе ще виднілися паралельні лінії, тонкі смуги, що пролягали по самому кінці.

— Полотно ножівки, судячи з усього. Те саме, яким користуємося під час розтину, — сказав я. Стандартна процедура під час розтину — розрізання грудної клітки з обох боків грудини, щоб розкрити її та отримати доступ до внутрішніх органів. Іноді використовували кісткорізи, але електрична пилка зручніша.

І вона залишає подібні позначки.

— Усе більше схиляюся до того, що ми знайшли Віл­ліса Декстера, — промовив Том. Він почав підводитися на ноги. — Чоловік, зріст пасує, сліди розтину на ребрах. А одяг Декстера згорів у автокатастрофі. Родини він не мав, надати одяг не було кому, скоріш за все, тіло залишили в простирадлі, на якому його видали з моргу. І час збігається. На кістках немає ні моху, ні лишайників, отже, вони тут менш як рік. Це здається…

Він раптово видихнув і зігнувся, схопившись за груди. Я зняв з нього маску й зусиллям волі приховав тривогу, побачивши воскову блідість обличчя.

— Де твої таблетки?

Його рот скривило в гримасі.

— Бічна кишеня…

Я роздер його комбінезон, докоряючи собі. Не можна було дозволяти йому пертися в ліс! Якщо він тут знепритомніє… На стегні чиносів у Тома була кишеня на ґудзиках. Я поліз туди, але таблеток не знайшов.

— Їх там немає, — я намагався говорити спокійно.

Очі мого друга заплющилися від болю. Губи посиніли.

— Сорочка…

Поплескав його по кишені сорочки й відчув видовжену тверду форму. Дякувати богу! Витяг футляр, відкрутив кришечку, витрусив одну маленьку таблетку. Том тремтячою рукою просунув її під язик. Декілька хвилин нічого не змінювалося, потім напружене обличчя почало розслаблюватися.

— Краще? — запитав я. Він кивнув, надто висна­жений, щоб говорити. — Просто посидь тихенько хвилину чи дві.

Зашурхотіли гілки, підійшов Джеррі, товстун-криміналіст.

— Усе добре?

Я не встиг відповісти, як відчув, що рука Тома міцніше стиснула мою руку.

— Добре. Мені просто подих перевести.

Агент не дуже повірив, але дав нам спокій. Він пішов, а плечі Тома знов опустилися.

— Ти можеш іти? — запитав я.

Він невпевнено зітхнув.

— Думаю, так.

— Нумо, витягнемо тебе звідси.

— Я впораюся. Ти продовжуй.

— Я тобі не дам…

Він знову схопив мене за руку. В очах було мовчазне благання.

— Будь ласка, Девіде.

Мені не подобалася ідея відпускати його самого вибиратися з лісу, але, почни я наполягати на тому, щоб провести його, він рознервувався б іще більше. Я глянув на стіну дерев перед нами. Чи далеко узлісся?

— Я піду спокійно й повільно. — Том здогадався, про що я думаю. — І обіцяю відпочити.

— До лікаря тобі треба.

— Я щойно від нього, — він слабко всміхнувся. — Не хвилюйся. Просто закінчуй тут.

З тривогою я спостерігав, як він пробирається крізь ліс, рухаючись розважливо, немов дуже старий. Дочекався, поки він дійде краю лісу, розчиниться у світлі дня поміж тісно переплетених гілок, і тоді підійшов до Джеррі, який роздивлявся якийсь предмет на землі, мабуть, уламок кістки. Агент підвів очі.

— З ним усе гаразд?

— Просто спека. Ви казали, що знайшли череп? — я швидко змінив тему.

Він привів мене туди, де на підніжжі схилу стирчав ще один маленький прапорець. Блідий купол людського черепа був поруч, напівприхований ялиновими голками. Нижньої щелепи не було, череп лежав догори дном, як брудна чаша зі слонової кістки. Масивність його структури свідчила про те, що він чоловічий, і я міг розгледіти лінії перелому, помітні крізь лобну кістку черепа. Травма,