Читати книгу - "Шепіт мертвих. Третє розслідування, Саймон Бекетт"

Наприклад, переднє скло автомобіля.

Тепер я був упевнений, що останки належать Віллісові Декстеру, тож ми, ймовірно, небагато з них дізнаємося. Майже напевно, колишній механік загинув у автокатастрофі, а не був убитий. Єдиним його зв’язком з убивствами були привласнені злочинцем труна й могила. Якби ми могли встановити, що бракує руки або навіть пальця, то це пояснило б, як його відбитки залишилися на касеті з плівкою через стільки часу після смерті. Але зап’ястків чи фаланг не було знайдено, і, враховуючи розмір лісу, малоймовірно, що вони колись знайдуться. Такі залишки надто ретельно перебирали некрофаги. Навіть якби менші кістки ніхто не з’їв, зараз вони можуть бути будь-де.

— Марна подорож, докторе, га? — весело сказав Джеррі, коли я сфотографував останню знахідку — ребро, згризене майже до половини. — Мало що можна сказати, крім того, що вони людські. Ми й самі б упоралися. Так чи так, якщо ви закінчили, ми хочемо почати складати все це в коробки та пакети.

Тонкий натяк. Я вже збирався йти звідси, коли помітив інший прапорець.

— Що там?

— Просто зуби. Мабуть, розсипалися, коли відірвалася щелепа.

Нічого незвичайного. Некрофаги, як правило, спочатку виїдають обличчя, зуби легко могли висипатися з відсутньої нижньої щелепи. Не хотілося йти ще й туди. Я втомився, впрів, до того ж хвилювався, як там Том. Але на важкому досвіді я навчився не сприймати нічого як належне.

— Краще подивлюся, — сказав я.

Прапорець стояв між оголеного коріння густої ялини. Неподалік від того місця, де лежала грудна клітка, але тільки зблизька мені вдалося розгледіти брудні шматки «слонової кістки». Чотири корінні зуби, вкриті брудом, важко було побачити серед ялинових голок. Те, що їх узагалі знайшли, свідчило про ретельність пошуків. Але я дивився на них, і мені здавалося, що щось не так…

Жар і дискомфорт миттєво забулися, коли я зрозумів, що це було.

— Лише зуби, я ж казав. Отже, ви закінчили? — запитав Джеррі, коли я почав їх фотографувати. Цього разу натяк був грубішим.

— У вас є фотографії цих зубів?

Від глянув на мене, як на придуркуватого:

— Доку, у нас тих фотографій, як гною.

Я випростався.

— Усе одно. Я зняв би ще трохи ось цього. Знадобиться.

Залишивши Джеррі витріщатися мені вслід, я вибрався з лісу. Піт стікав по спині, але я вже покинув клаустрофобний простір ялинового лісу і з полегшенням скинув маску. Розстібнувши комбінезон, пірнув під стрічку, що оточувала місце злочину, й озирнувся в пошуках Тома. Він стояв дещо осторонь і розмовляв із Ґарднером та Джейкобсен у тіні тисового живоплоту. На вигляд йому було краще, але моє полегшення тривало лише доти, доки я не побачив з ними Гікса. За мить почулися підвищені голоси.

— …не має правового статусу в цьому розслідуванні! Ви це знаєте так само добре, як і я.

— Це смішно. Ти просто прискіпуєшся, Дональде, — відповів Том.

— Прискіпуюся? — сонце виблискувало на лисині патологоанатома, він сердито випнув підборіддя. — Чи буде суддя «прискіпуватися», коли відхилить справу про вбивство через те, що свідок-експерт дозволив помічни­кові без нагляду гуляти по всьому місці злочину? Його ж навіть не буде в країні, коли справа дійде до суду.

Неважко було здогадатися, про кого йдеться. Вони всі замовкли, коли я підійшов.

— Як ти почуваєшся? — запитав я Тома спершу.

— Зі мною все гаразд. Мені просто потрібна була вода.

Зблизька я бачив, що він усе ще блідий, але в цілому вигляд набагато кращий, ніж раніше. Погляд, який він кинув на мене, дав зрозуміти: не можна згадувати про його напад перед іншими.

Я звернувся до Ґарднера:

— Проблема?

— Ви, холера ясна, правду кажете, є проблема! — перебив Гікс. Попри все його обурення, я бачив, що він насолоджується.

— Можливо, обговоримо це іншим разом, — утомлено запропонував Ґарднер.

Але патологоанатом не збирався відриватися від теми.

— Ні, це треба вирішити просто зараз. Маємо одне з найбільших розслідувань серійних убивств у штаті за останні роки. Ми не можемо ризикувати й допустити, що аматори зіпсують справу.

«Аматори?» Я стиснув губи, бо гнів так і рвався назовні. Що б я не сказав, це тільки погіршить ситуацію.

— Девід настільки ж компетентний, як і я, — сказав Том, але йому бракувало сил сперечатися. Гікс тицьнув у нього пальцем.

— Не має значення! Він не може вештатися місцем злочину самостійно. Що це робиться, Ґарднере? Почнете продавати квитки — хай збігаються всі, хто хоче?

Щелепні м’язи Ґарднера напружились, але постріл був влучний.

— Він має рацію, Томе.

— Боже, Дене, Девід зробив нам послугу!

Але я почув достатньо. Було очевидно, до чого все йде.

— Усе добре. Я не хочу ускладнювати ситуацію.

Том приголомшено замовк, але Гікс ледь стримував радість.

— Без образ, докторе… Гантере, правда? Я впевнений, що вас достатньо поважають удома, але це Теннессі. Це не ваша справа.

Я боявся, що зірвуся, тому вирішив нічого не казати. Джейкобсен дивилася на Гікса, але вираз її залишився незрозумілим. Ґарднер, судячи з усього, хотів тільки якнайшвидше закінчити всі ці розмови.

— Вибач, Девіде, — безпорадно сказав Том.

— Усе гаразд, — я простягнув йому камеру. Мені просто хотілося бути в іншому місці. Де завгодно. — Упораєшся?

Я не хотів говорити більше при інших, але Том зрозумів, про що я. Він коротко, зніяковіло кивнув. Я вже повернувся йти, але згадав, що треба йому сказати.

— Маєте поглянути на зуби, які там знайшли. Вони не належать до решти останків.

— Звідки ви знаєте? — запитав Гікс.

— Тому що вони свинячі.

Звістка стулила йому рота. У Томових очах спалахнув інтерес.

— Премоляри?

Я кивнув, знаючи, що він зрозуміє. Але тільки він. Гікс пильно дивився на мене, ніби підозрював якийсь підступ.

— Ви хочете сказати, що вони знайшли свинячі зуби? Що, в біса, вони там роблять?

— Не питайте мене. Я лише аматор, — відповів йому.

Дешевий прощальний кпин, але я не втримався. ­Наостанок я побачив посмішку Тома і подумав, що й у Джейкобсен щось таке промайнуло.

Але краще від цього не стало. Я повернувся до фасаду каплиці, смикнув блискавку комбінезона так сильно, що вона порвалася. Виборсався з нього й запхав до пластикового контейнера, уже наполовину заповненого