Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

    Сьогодні Джейн вирушила в гості до Вайолет та Жозефа. Сара з Роном планували прийти до батьків, обговорити майбутнє весілля, і Джейн хотіла допомогти у підготовці. Зазвичай в Айронвуді, на весілля збираються всі жителі села: вони танцюють на майданчику, спорудженому спеціально для свята за Великими Садами, пригощаються скромною трапезою на честь молодих. На весілля простолюдинів вельможі та пані зазвичай не ходять, але король обов'язково має бути присутнім. Так проходять весілля простих людей, про весілля знаті Джейн поки що нічого не було відомо.

Дівчина прийшла до будинку вітражника разом із Сарою. Їм із Роном уже виділили окремий будинок, але до весілля, Сара, як служниця Джейн, живе поки що у палаці, а Рон – у батьків.

Вайолет, як завжди накрила стіл повний смаколиків. Всі весело обговорювали майбутнє свято, поки Вайолет не сказала:

— Як би я хотіла, Сара, пошити тобі найкращу сукню на світі, але хто ж нам дасть мереживо та каміння. Наче простим дівчатам не хочеться бути гарними в найголовніший день у їхньому житті, — вона невдоволено похитала головою.

Джейн відчула себе ніяково, адже на ній у той момент, втім як і завжди, була одна з розкішних суконь.

— Може я дам вам якесь зі своїх вбрань, і ви зможете взяти звідти потрібні вам елементи, — запропонувала дівчина.

— О, ні, люба, дякую, але так не можна. Якось обійдемося. Просто король міг би з нагоди весілля і зробити мереживо для нареченої. Хоча, хто ми для нього такі?

Джейн згадала, як того дня на пляжі Фелікс навіть не пам'ятав імені Сари, а вони хотіли, щоб він мережив їй зробив. Йому швидше за все начхати на її весілля. Навіть не швидше за все, а точно наплювати. Але з іншого боку... А чому він повинен? Він робить для них харчі! Він створює матеріали для будинків, в яких вони живуть, для будинку, в який переїдуть Сара з Роном. На думку Джейн, будинок для молодят – це вже чудовий подарунок, а без шикарної сукні можна обійтися.

— Перепрошую, Вайолет.

- Так, Джейн.

— А до приходу Батька, ви їли вишукану їжу та носили коштовності?

Жінка трохи спохмурніла:

- Ні, не їли й не носили. Бо до приходу Батька всі працювали, і цінність речей вимірювалася золотом. Хто робив легшу та простішу роботу – отримував менше. І ми не могли собі дозволити зайву розкіш. А вельможі мали родові цінності крім їх заробітку в ремеслі. Тому вони завжди розкішно вдягалися.

— Тобто вельможі та пані теж працювали?

— Так, але вони займалися шиттям, столярною справою, доглядом за кіньми чи тим самим створенням вітражів. На землі вони не працювали та гній не вивозили. А тепер ми робимо їхню роботу, а вони відпочивають.

— Але ж ви теж не працюєте на землі?

— Так, але ми були щасливі працювати на землі, а тепер ми робимо їхню роботу, а вони нічого не роблять! - обурилася Вайолет зухвалим питанням Джейн. Дівчина знову згадала прочитану нею книжку. "Щасливий фермер".

Вайолет сказала, що вони почували себе щасливими  працюючи на землі. Невже ці люди справді такі нещасні від свого неробства?

Джейн продовжувала:

— Зачекайте, тобто якоюсь мірою ви зараз живете, так само як до приходу Батька?

— Так, так само, але без рослин і виконуючи роботу вельмож.

— А у вас на той час був добрий король?

— Сигізмунд? — мовив Жозеф,— так, він був добрим королем, справедливим.

— Але в мереживі ви не ходили, — перебила його Джейн.

— Ні, але він і не міг його дати. На гарні речі треба було заробити.

— Але ж у мереживах ви тоді не ходили? - не вгамовувала Джейн.

Видно було, що всі присутні не на жарт роздратовані.

— Мила, що ти хочеш нам сказати? Я не розумію.

Джейн зібралася з духом і швидко заторохтіла, потираючи долоні від хвилювання.

— Ви зараз живете точнісінько як при доброму королі Сигізмунді, але чому ж ви всі вважаєте, що ваш нинішній король поганий? Адже в тому, що ви не можете працювати з рослинами, немає його вини. - Сара, як їй здавалося непомітно, закотила очі. А Вайолет взагалі подивилася на Джейн, як на божевільну.

— Бо Сигізмунд не міг просто взяти й дати нам щось, тоді була інша система. А король Фелікс може просто так давати, що завгодно, і він цього не робить! Батько завжди робив! І Батько відправив би тебе додому, варто було б лише попросити, — сказала жінка з докором.

- І помер через це, - вигукнула Джейн.

— Козлоногий розповів їй цю історію, — втрутилася Сара.

Дивно, але навіть така мила і проста дівчина, як Сара вважала неналежним спілкування з “людьми зеленої води”.

Джейн обернулася до дівчини:

- І що Сара, хіба це неправда?

Сара, нічого не відповівши, опустила голову і втупилася у свою тарілку.

Вайолет відклала виделку і подивилася Джейн просто в очі:

— Це правда, люба, але це лише збіг обставин, що в момент його слабкості з'явився гігантський спрут. Ми встигли щиро полюбити тебе за ці кілька тижнів, але я не хочу, щоб у нашому домі ти озвучувала слова, сказані цими дивними людьми із сірого будинку. Ми чули, що ти часто буваєш у тому будинку. Що ти там робиш і навіщо до них ходиш?