Читати книгу - "Ілюзорний світ кохання, Тея"

  — Ой, а давайте потанцюємо! — викрикнула Марго. — Дами запрошують кавалерів!

  Марго піднялася, підійшла до Данила і потягнула його танцювати. Я навіть не встигла відкрити рота, щоб щось сказати, як вони вже танцювали.

  До мене підійшов Юра і запропонував потанцювати. Я погодилася, бо якось незручно було сидіти та спостерігати, як танцює Данило. Ми почали танцювати, але це було якесь знущання: мало того, що Юра мені зовсім не подобався і я не могла розслабитися, так ще й Данило танцював із Марго занадто відверто, як на мій погляд.

  Нарешті пісня закінчилася, я подякувала Юрі за танець і пішла сіла на місце. Він підсів до мене ближче і почав щось розповідати. Я не дуже його слухала, бо в цей час Данило продовжував танцювати з Марго.

  Раптом Юра почав розпускати руки й поклав їх мені на коліна. Я їх відштовхнула. Мені стало неприємно навіть від думки про те, що він до мене торкається. Я схопила свою сумку і хотіла піти поскаржитися Данилу, але не знайшла його на танцмайданчику. Він кудись зник, і Марго також не було видно в залі.

  Я була розгублена й не знала, що робити. Ще більше мене здивувало, що Данило нічого не сказав і, можливо, пішов додому. Мені стало душно в залі, і я вийшла на вулицю подихати свіжим повітрям.

  За рогом кафе я побачила, як Данило цілується з Марго. У той момент мій світ рухнув. В одну секунду всі мрії та плани стали просто чорною плямою.

  Я підійшла до них, взяла Данила за плече, повернула до себе і сказала:

  — Дякую тобі, любий, що показав себе справжнього. Прощавай, — розвернулась і пішла.

  — А, ось де ви всі! А я вас шукаю. Що тут у вас цікавого? — запитав Юра, який також вийшов нас шукати.

  — Піди спитай у тих голубків. Прощавай.

  — А ти куди? Залишайся! — почав зупиняти він мене.

  — Цирк поїхав, а клоуни хай залишаються, — сказала я і пішла геть від усіх.

  На диво, я була розлючена, але спокійна, поки не прийшла додому. Вдома, вже в ліжку, я дала волю своїм емоціям. Я ридала навзрид, а в голові крутилися думки: "Навіщо я знову послухала Віру? Навіщо я стала випробовувати Данила? А може, це на краще, бо жила, як у мильній бульбашці, сподіваючись на щось ідеальне. А він? Він побачив дівчину більш доступну і спокусився на неї. І це зараз, коли в нас ще романтичні стосунки! Чому так? Чому мені знову не щастить у стосунках? І знову хлопець проміняв мене на більш доступну. Що я роблю не так? Невже все життя буде таким? За що мені це?"

  Того вечора Марго не прийшла додому ночувати. Ми з нею більше не спілкувалися, і через тиждень вона переїхала кудись. Я її не питала, але спільні знайомі розповідали, що вона почала жити з якимось хлопцем.

  Данила я також не бачила і не хотіла чути про нього кілька років. Він мене дуже образив. Я чомусь сподівалася, що він прийде перепрошувати. Я б трохи поламалася, і ми б помирилися та продовжували зустрічатися. Але сталося інакше. Можливо, мені треба було влаштувати гучний скандал, вмазати йому чи їй. Але навіщо? Може, він подумав, що якщо я просто розвернулася й пішла, то я його не кохала? А чи кохала я його насправді? Чи просто хотіла забути Максима? На всі ці питання в мене не було відповіді. Я вирішила, що час усе розставить на свої місця.