Читати книгу - "Як (не) закохатись у королеву секонд-хенду, Лана Рей"

Мене дуже засмутило те, що у Кіри через мене виникли проблеми з мамою. Моя зведена сестра дуже болісно це переносила, тому що дуже любила маму і не хотіла її засмучувати.

Якщо мене чогось і навчила сумна батькова історія, то це тому, що не можна втікави від проблем. Краще їх відразу вирішувати.

Щоб заспокоїти Кіру, я побіцяв їй, що все владнаю, але легше це сказати, ніж зробити.

Я розумів, що у матері Кіри є купа причин, щоб мене ненавидіти і не міг її за це засуджувати.

Якщо ця жінка змогла, попри всі труднощі, виховати таку хорошу доньку, то і сама має бути хорошою людиною.

Ну, не вб'є ж вона мене, а побиття я вже якось переживу...

Від хвилювання через зустріч із першою дружиною мого батька, я так і не зміг заснути. Всю ніч крутився в ліжку з боку на бік.

Все думав, що і як їй краще сказати. Як запевнити цю жінку у тому, що я  хочу для Кіри тільки добра?

Задрімав я лише під ранок і відразу був розбуджений бісовим будильником.

Голова гуділа так, наче після добрячої гулянки. Я швидко прийняв душ, поснідав, вдягнувся і поїхав купувати гостинці. Гостинці ж всі люблять. Спробую хоч якось задобрити грізну Кірину маму.

Сперщу я купив корзину з фруктами, дуже сподіваючись, що мене нею не поб'ють, потім торт і квіти. Троянди я брати не став, а то хто його знає... Обрав ніжно - рожеві лілії, від гріха подалі.

Ніколи я ще так не хвилювався, як зараз, їдучи дорогою до Кіри. Ніби свататись їду. 

Вийшовши з авто, я зателефонував Кірі і повідомив про те, що я стою у неї біля під'їзду.

Від хвилювання у мене спітніли руки, а серце калатало так, ніби хотіло вискоити з грудей.

Якщо я переживу сьогоднішній день, то буду ще довго жити.

- Приві, Максе! - Промовила Кіра підійшовши до мене. Вигляд у моєї зведеної сестри був дуже схвильований. Це був не надто добрий знак, але відступити я не міг собі дозволити.

- Привіт! Як ти?- Поцікавився я у сестри.

- Нормально... А ти? 

- Теж нормально...

Подивившись один на одного, ми розсміялись, бо обох знали, що кожен з нас зараз дуже хвилюється.

- Тільки не плач і не втрачай свідомість, - спробувала пожартувати Кіра.

- Не турбуйся, мала. Все буде добре.

- Дуже на це сподіваюсь...

Ми з Кірою увійшли в під'їзд і почали підійматись сходами. З кожною наступною сходинкою, моє серце билося все сильніше.

Біля дверей в квартиру я кілька раз глибоко вдихнув і видихнув, щоб хоч трохи заспокоїтись.

В коридорі ми з Кірою застигли, як два перелякані зайці.

- Де ви так довго ходите? Я вже встигла накрити на стіл, - промовила тендітна, вродлива жінка з довгим русявим волоссям, посміхаючись.

Це що якийсь жарт? А де крики, сльози і прокльони на мою голову? Я поглянув на Кіру. Сертра виглядала не менш здивованою, ніж я.

- Добрий день! Я - Максим, - несміливо промовив я.

- Добрий день, Максиме! А я - Яна Павлівна, але краще називай мене Яною. Проходьте, чого ви застигли в коридорі.

Ми з Кірою переглянулись і вона першою пішла на кухню.

- Мені дуже приємно з вами познайомитись, Яно. Ось я дещо для вас приніс, - промовив я, простягаючи Кіриній мамі гостинці.

- Дякую. Я теж рада з тобою познайомитись. Ти, Максе, виявився хорошим і сміливим хлопцем та пройшов мою перевірку. Вчора я добряче налякала Кіру, заборонивши їй з тобою спілкуватись. Я хотіла побачити, як ти поведеш себе в цій ситуації. Молодець, Максе. Ти довів мені, що справді турбуєшся про Кіру, прийшовши сюди, щоб самому поговорити зі мною. Мий руки. Зараз будемо їсти.

Яна показала мені, де у них ванна кімната. Коли я увійшов на кухню, там вже був накритий стіл. 

Ми спілкувались і їли смачні домашні страви. Після пережитого стресу у мене досі трішки тремтіли руки, але то дрібниці.