Читати книгу - "Щоденник моєї секретарки"

ПОРА

Служба безпеки України пов'язана з російським ФСБ і через СБУ відбувається великий витік секретної інформації до Росії. Про це заявив колишній полковник КДБ Олег Гордієвський.

Бі-Бі-Сі

У неділю, о 12.00 на Співочому Полі у Києві відбудеться мітинг на підтримку Віктора Ющенка, який цього дня подасть до Центральної виборчої комісії документи про реєстрацію його кандидатом на посаду президента. Планується, що в акції візьмуть участь представники з усіх міст і сіл України. Всього в країні нараховується 35 тисяч населених пунктів.

Прес-служба Віктора Ющенка

Патріарх Філарет: «Якщо Віктор Федорович Янукович підтримує Київський Патріархат, то віруючі нашої церкви теж підтримають його».

Громадське радіо

Цікаво, чи існують якісь фізіологічні обмеження для запоїв? Ну, наприклад, таке: запій не може тривати більше, ніж двадцять днів. Хоча ні, не двадцять. Я пам’ятаю, як свого часу Паша пірнув майже на місяць.

До речі, можна купити Книгу рекордів Гіннеса і подивитися, який із запоїв офіційно вважається найдовшим у світі.

Проте жарти жартами, а треба щось робити. За останні роки Пашині запливи набули загрозливої динаміки — він пірнав усе частіше, а тверезі періоди дедалі коротшали. Попри думку Ґенека про те, що тільки у п’яному вигляді можна керувати державою, проблеми накопичувались, і без Паші деякі з них не вирішувалися ніяк. Паша — депутат, Паша — володар найвпливовішого телеканалу, врешті-решт Паша — досвідчений політик із неймовірною чуйкою. Для нього запій і справді відігравав роль своєрідної відпустки, кнопки на зразок «Резету» на комп’ютері: в одну мить забути все, викинути геть з оперативної пам’яті резидентні програми — стосунки, зобов’язання, багатоходові інтриги — дати охолонути процесору, і тоді знову — до роботи. Може, варто запозичити цю методу? Лишається тільки пошкодувати, що я не алкоголік.

Мобільний в кишені задзеленчав, я побачив на дисплеї номер Ґенека. Про вовка промовка. Наш кавалергард — певно, безгрішна душа.

— Уважно слухаю.

— Привіт. Ти вже в курсі?

— Дивлячись чого, — в останні місяці події в країні розвивалися так стрімко, що залишатися «в курсі» всього було просто неможливо.

— Там з Павлом Олександровичем ситуація.

— В тому смислі, що він у підпросторі?

— І це теж. Там сьогодні зранку ситуація.

Господи ти Боже мій! Чому есбеушники не можуть висловлюватися нормально?!

— Про сьогодні зранку ще не в курсі.

— О восьмій ранку до кабінету зайшов цей шнир.

— Начальник розрахункового центру?

— Ага. А там ситуація. Павло Олександрович відпочиває обличчям на столі, а навпроти сидить абсолютно гола і п’яна жінка.

Я присвиснув. І справді, ситуація, інакше не скажеш. Якби її побачив хтось із своїх — тоді інша справа, а коли трапився цей базіка, стукач та кар’єрист… Сучий син, який просто фізіологічно не може тримати язика за зубами.

— А що знадобилося начальнику розрахункового центру в кабінеті заступника наглядової ради? Та ще й о восьмій ранку?

Ґенек зробив вигляд, що не почув.

— Він викликав службу безпеки. Вони стали ту жінку виводити і з’ясувалося, що її одягу в кабінеті немає.

— Як це, немає? А в задній кімнаті?

— Ніде. Ніде нема. Павло Олександрович прокинувся і накинув їй на плечі власний піджак. Так з банку й вивели.

Я уявив собі цю картину. Галантно, блін.

— Євгене Мироновичу! — я навмисне звернувся по-батькові і на «ви», тобто майже офіційно. — А вам не здається, що начальнику розрахункового центру все-таки хтось порадив зайти до Пашиного кабінету?

Ґенек знову пропустив мої слова повз вуха і не дарма — я вже давно наполягав на тому, щоб того шниря прибрали з банку, а генерал уперто саботував проблему.

— Ти повинен розуміти, куди він побіг доповідати про цю ситуацію. І що зараз підніметься нагорі.

Я не тільки розумів це, але й голову протовк Паші з приводу стукачів у банку, та все дарма.

— Я все чудово розумію. А до того ж розумію, що ця ситуація цілком на совісті вашого підшефного, начальника служби безпеки. — Варто було все-таки правильно розставити акценти в розмові. — Вона що, гола до банку прийшла? А якщо й гола, то куди дивилася охорона? Всі ж так чи інакше проходять через вестибуль, мимо охорони. Виходить, вони не повідомили про таке свого боса? А він не повідомив вас? Чому? — останні слова я говорив уже на тлі коротких гудків.

Гарна історія. Не вперше, звичайно, Паша з п’яних очей потрапляє у пригоди. Були у нас випадки і з мордобоєм, і навіть зі штурмом митниці в аеропорту. Але тоді обстановка в країні була трошки іншою. Ба навіть при цьому не обходилося без втрат — аби замазати скандал доводилося і платити, і поступатися інтересами, і навіть вибачатися.

Що буде зараз? Хто зна! По-перше, очевидно, що історію вже доповідають Папі. Бо ж Паша далеко не найбідніший серед депутатів, у нього є що забрати. По-друге, невідомо, чи не трапився там випадково фотограф, і чи не побачимо ми репортаж про все це у завтрашніх газетах. Бо якщо так — значить, це не просто ініціатива жовтої преси, адже наші газети друкують тільки те, що порадили темники з Адміністрації Президента. І якщо така порада з’явилася, це означає одне: Папа дав вказівку мочити нас по повній формі.

Проте навіть якщо у пресі новина не з’явиться, це зовсім не означає, що команди мочити не було.

Чорти б їх усіх вхопили! Не було мороки — тепер сиди, чекай, звідки прийде чергове лихо.

Я підняв трубку і набрав Жорика.

— Добрий день!

— От іще скажи, ілі он добрий? — почувся лагідний, як завжди, голос.

— Знаєте вже?

— Ну звичайно, знаю.

— Ґенек дзвонив?

— У мене є свої люди.

В його інтонаціях не чулося навіть тривоги, не те, щоб паніки. Чи це означає, що все гаразд? Ні — просто якщо людина пережила погром, влаштований у дев’яності за міністра Кравченка, коли бойовиків валили просто у глухих дворах, то порівняно з тими проблемами теперішні мають здаватися веселим жартом. Проте мені й цих жартів вистачить, тому що розбиратися з наслідками доведеться самотужки, без прикриття згори.

— А тобі що, Ґенек подзвонив?

— Ну звісно. Я ж не в курсі. Паша в підпросторі, я у нього в офісі не з’являюся.

— А-я-яй! А навіщо Ґенек тобі дзвонив, як думаєш?

Я дещо розгубився від такого запитання.

— Як це, навіщо? Розповісти.

— Ілі він часто тобі дзвонить?

— Та ні.

— А так просто, для того, щоб розповісти?

— Ніколи.

Голос Жорика