Читати книгу - "Марта"

222
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Марта" автора Лілія Черен. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 86
Перейти на сторінку:
чемоданчик:

— Патефон! Тепер ти можеш слухати музику! Давай відразу щось поставимо! Я й рекорди приніс!

Володимир підійшов до ліжка, де лежало кілька платівок. Очевидно, місця на столі їм не знайшлося.

— Постав, будь ласка, чайник, я вже не проти чаю попити! — попросив, перебираючи платівки. — Ось романс «Молчи грусть, молчи...».

— Ти знущаєшся? — запитала Марта і процитувала: — «Стон души о разбитой любви... Не вернуть никогда, никогда...»

Запитала й відразу подумала, що на такі тонкощі Володимир просто не здатний. На щастя чи на горе.

— Марто, я ж прошу тебе, давай не будемо починати! Я просто згадав, що тобі подобається Віра Холодна[25]. Потім ми в кіно ходили саме на цей фільм! І ти мені розповідала, що, бач, — моя колега по фаху, а в кіно знялася, як там її, цю модистку, Лаб... Лабнова?

— Надія Ламанова[26]... Вибач, я справді сказала, не подумавши, — визнала Марта й підійшла до Володимира, щоб легенько погладити його по плечах. Він підставив ще й свою чуприну, сказавши кілька демонстративних «муррр», але очі зосереджено вивчали наліпки на рекордах.

— Добре! Те іншим разом послухаєш! Тут є вальс! Іспанський духовий оркестр. Зауваж, автор малюнка сам Маяковський!

— Чудово! Ти просто зараз можеш увімкнути музику?

— Звичайно! Я тобі все поясню: глянь сюди — тут треба заводити. Вистачає на одну сторону, це десь три-чотири хвилини. Голки слід змінювати часто, але вони продаються на вагу. Не знайдеш у крамницях, дістану. Ось тут вони зберігаються, — з цими словами Володимир відсунув спеціальний відсік у чемоданчику. Його очі просто горіли від захвату.

— А рупор де? — запитала Марта.

— Дурненька! Це ж не грамофон. Тут він вбудований у корпус. Коли будеш купувати ще рекорди, дивися, запитай, чи точно вони до патефона. До грамофона сюди не підійдуть. Зрозуміла?

Марта кивнула мовчки головою, ніби слухняна учениця.

— Бачиш, тут від центру до краю голка йде, а у грамофона навпаки! Чай ти, звичайно, не поставила!

— Вибач, зараз! — і Марта відбігла в інший кінець кімнати, де була «кухня»: маленький столик з примусом та іншим начинням.

За якусь мить кімнату наповнила музика, а вдоволений Володимир підійшов до Марти. Йому вже не йшлося про чаювання і цукерки. Його вабили звабні вигини дівочого тіла. Відхиливши шлейки легкої сукні, він обціловував її плечі, вдихав запах шовковистого волосся. Дівчина сторожко дослухалася до своїх відчуттів, продовжуючи порядкувати біля примусу.

— У тебе така гладенька шкіра, — сказав, майже прошепотів, Володимир хрипко. — І ямочки на кругленьких щічках...

Раптом хтось наполегливо почав грюкати у двері, що у відповідь ображено задвигтіли.

Володимир, ніби справжній господар кімнати, широким кроком швидко підійшов до дверей і рвучко відчинив.

— Товариші, у вас надто гучно грає музика! Ви заважаєте нам працювати! — почувся строгий і звідкись знайомий чоловічий голос. Марта обернулася. На порозі стояв Іван. Щойно, після перших своїх слів, він упізнав її і тепер розгублено кліпав навколо, вивчаючи охайну й затишну дівочу світличку. З-за його спини визирала сусідка Саша.

Марта помітила, що спершу, завидівши її, Іван нібито зрадів. Але перегодом його погляд одмінився, наїжачився. Вона згадала про спущену шлейку плаття, розкуйовджене волосся, і їй здалося, що стоїть перед ним голою.

І справді, Івана переповнювали роздратування і злість. Відчував себе ошуканим, зрадженим. Він раптом зрозумів, таємницю томливого приємного передчуття, яке його опанувало, коли він вирушав до Києва. Зустріти Марту! Сімнадцятирічну дівчинку в білому простому платті. У своїй уяві він бачив її старанною студенткою або ж працьовитою робітницею. Він бачив, як її молода енергія спрямовується на розбудову комсомолу. На гірший випадок, хай вона була б уже одруженою!.. Але ж не коханкою непмана!

— Перепрошую, але гучність не регулюється! — відказав Володимир.

— Доброго вечора, Іване, — спокійно сказала Марта і, повернувшись до Володимира, додала. — Це квартирант Лариси Василівни. Чотири роки тому недовго були сусідами. А Сашу ти знаєш.

— Володимир! — бадьоро представився «господар» і простягнув свою широку долоню. Іван неохоче поручкався. — Якщо вже знайомі, то проходьте, не соромтеся. Яка може бути, у біса, робота ввечері?! Значно ж приємніше музику послухати, ніж документа цяпати.

Вогонь, що розгорався всередині, дійшов апогею, й Іван спалахнув:

— Вам, товаришу, музика в голові, а нам виконання останніх постанов пленуму партії! Вимкніть музику негайно!

1 ... 38 39 40 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Марта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Марта"