Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Сховай мене від темряви 📚 - Українською

Читати книгу - "Сховай мене від темряви"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сховай мене від темряви" автора ПерсеФона. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 52
Перейти на сторінку:
class="book">— Я виходжу заміж.

— За Стрибу.

— Так, ви знаєте? Це ви відчули теж?

— Не будь дурною. Все плем’я про це говорить: гарнюня Поля і швидкий Стриба: кращої пари й гадати не можна.

— Мабуть, що так. — Поля опустила голову, — я не впевнена. Я кохаю його, але моє серце ніби відчуває, що є щось ще, окрім заміжжя.

— То ти не хочеш заміж?

— Хочу…

— Але не за Стрибу?

— Що ти стара, тільки за нього, — Поліна нервово почала ходити по землянці. Але вона була дуже мала і низька, тому дівчина міряла кроки навколо вогню, склавши руки на грудях. — Він найкращий. Просто я ніби відчуваю, що…Не знаю, що я відчуваю. Це складно. Тому прийшла перепитати, чи він мій суджений?

— Так, він — твій. — Поля усміхнулася, але я добре знала цю усмішку, вона була розчарована. — Тільки ти — не його.

— Як це?

— Просто. — Відьма висипала фрукти з торбинки й вони покотилися по землі. Потім вона навмання обрала яблуко і піднесла його до вогню. — Глянь, яке налите, соковите. На, відкуси. — Дівчина несміло зробила, що їй наказала відьма. Але відкусивши, побачила черв’яків всередині й з відразою виплюнула.

— Фу!!!! Що це?!

— Це ти, моя люба. Така гарна і всі хочуть вкусити від цього яблучка. — Поля обтерла губи.

— Ви бридка жінка! — Стара вхопила її за зап’ясток.

— Яблучко не може перешкодити черв’якам з’їсти його. Так от ти ж не яблучко, еге ж?

— Ні!

— Так і не дай всім, кому охоче роздерти себе. Вбий себе, крихітко… — І рука старої протягнула Полі ніж.

— Ви божевільна. Вас треба спалити!!!! — Поля видерла свою руку і стрімголов вибігла на вулицю. Вже було темно. Малани не було, «Боягузка», подумали ми обоє і відправилися додому. Раптом все змило якоюсь теплою хвилею. Я опинилася в хаті. Кремезний чоловік вечеряв, коло нього поралася Поліна. Вона виглядала вже краще та охайніше. Всім вона намагалася догодити.

— Може ще? — Спитала вона підсипаючи картоплю.

— Досить, доню. — Ох, це наш батько. — Ти сама — то їла?

— Так.

— То припини коло мене бігати. Сядь вже. Я знаю, що ти була у старої Зорини.

— Ох вже ця Маланка! Губи перцем обмажу.

— Не треба так, вона твоя молодша сестра і хвилюється за тебе. Я наказую тобі більше туди не ходити.

— Не буду. Та стара божевільна.

— Так, твоя мати колись ходила до неї, коли ще тобою була вагітна. — Він обтер вуса своєю велетенської долонею.

— І що?

— Нічого, я не питав. Мені все одно. Тоді до неї всі ходили.

— І зараз ходять.

— Так. Скажи мені доню, навіщо ти ходила, чого ще тобі бажати, про що питати? — Відповісти вона не встигла, в двері постукали. Батько одним поглядом вказав на піч, де спала молодша донька, і Поля швидко сховалася за нею. Він з острахом відчинив двері, не повністю, тільки на пів щілини. За спиною тримав сокиру, зроблену, вочевидь, власноруч. Не знаю, що сказав гість, але батько широко відчинив двері й опустився на одне коліно. Сокира випала з рук. До будинку зайшов Ілай. Він мав довге сріблясте волосся. Воно було таке гладке, наче водоспад. Шрам був на місці. Ще він мав зовсім інший вигляд: спокійний, щасливий. Очі сяяли безтурботністю. Ні, в ньому читалося чоловіче, загартоване в боях. Проте по-іншому, не було хижого виразу обличчя, постійного вогню небезпеки й тваринної стійки. Він був розслабленим і всміхався щиро.

— Доброго вечора вашій хаті!

— Пане, ми не готові до такого почесного гостя. — Тихо відповів батько.

— Облиш чоловіче. Та піднімися вже на решті. Ти Рубан?

— Так. — Вони потиснули одне одному руки. Біле сяйво навколо Ілая ставало трохи жовтим. Чоловіки були одного зросту і схожими наче батько з сином.

— Малана, неси сурьі! — Крикнув Рубан. Дівчата спостерігали із-за печі. Малана прокинулася одразу, як постукали в двері та спостерігала разом зі мною. Насправді ж, сестра не спала, а вона чекала на гостя. Поля наспіх причісувала сестру, та мастила на себе святковий фартух.

— Як я виглядаю?! — Голос Маланки тремтів.

— Ти — гарна. Поводься скромніше. Ти знаєш, що він просто так не прийшов би!

— Ой, я так хвилююся!

— Йди вже. — Поліна виштовхнула її. Ілай роздивлявся молодшу дочку хазяїна. Декілька разів грайливо їй підморгнув, поки Рубан розповідав про плем’я полянів. Малана накривали стіл святковим червоним сукном. Для мене ж було відкриттям сам Ілай. Я не могла відвести від нього очей. Таким я його й уявити не могла, що ж з ним сталося тепер?

— Рубан, — перебив він чоловіка, — я прийшов не слухати про ваше плем’я. Я хочу подивитися на вашу дочку, чутка про її вроду обійшла вже не одну землю.

— Ось вона.

— Інша. — Ілай зі стуком поставив кубок на стіл. — Інша, Рубан… — Я знала, що доньок, які вже були нареченими, не можна було показувати гостям. Тим паче, чоловікам.

— Пане… Інша… Наречена. Це зганьбить її. Подивіться на Маланію. — Чи то блискавки по хаті промайнули, чи то вогонь став слабший. Повітря наелектризовувалося. Поля не дочекавшись відповіді батька, вийшла. Вона знала, що батько її не покличе і це могло викликати гнів Ілая. Вогонь освітив обличчя дівчини, лице серафима ніби засяяло та все стало ясно. Ілай був закоханий. Вона ж була в повному захваті, проте стримувала себе. Він занервував, як нервує підліток перед тим, як запросити дівчину на танок, встав і підійшов до неї. Вона

1 ... 38 39 40 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сховай мене від темряви», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сховай мене від темряви"