Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Містер Мерседес 📚 - Українською

Читати книгу - "Містер Мерседес"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Містер Мерседес" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 144
Перейти на сторінку:
бодай колись узяла участь у конкурсі краси, вона б

обригала собі весь купальний костюм.

Джейні знову коротко регоче. І знову чергова слізка стікає їй по щоці.

Вона витирає її сподом долоні.

— Отут-то й полягає та іронія. Міс Конгеніальність зв’язується з

нанюханим коксом гівноїдом, а Міс Нервозність підчеплює собі в чоловіки

доброго парубка, грошоробця, який ніколи її не надурить. Ви це втямлюєте?

— Йо, — каже Ходжес. — Атож.

— Олівія Вортон і Кент Трелоні. Залицяння майже з такими ж шансами на

успіх, як народження здоровою шестимісячної дитини. Кент постійно

запрошував її на побачення, а вона постійно йому відмовляла. Нарешті вона

погодилася з ним повечеряти — просто, щоб він припинив її турбувати, сказала тоді вона — і коли вони приїхали в ресторан, вона заціпеніла. Не

могла вийти з машини. Трусилася, як той листочок. Деякі хлопці на тому б

і здалися, але не Кент. Він повіз її в «МакДоналдс» і купив у віконечку, не виходячи з машини, найдешевші страви. Вони з’їли їх на парковці.

Гадаю, вони робили так багато разів. Вона ходила з ним у кіно, але завжди

мусила сідати біля проходу. Казала, що, сидячи всередині, вона

задихається.

— Леді з усіма можливими дзвіночками й свисточками.

— Мої мама з татом роками намагалися вмовити її показатися

психотерапевту. Там, де вони зазнали невдачі, успіху досяг Кент.

Психотерапевт посадив її на пігулки, і їй стало краще. У неї відбувся

один із тих її патентованих нападів тривожності в день весілля — я була

тією, хто тримав фату, поки вона блювала в церковному туалеті, — але вона

пройшла крізь це. — Джейні мрійливо усміхається й додає: — Вона була

красивою нареченою.

Ходжес сидить тихо, причарований образом Олівії Трелоні до того, як вона

стала Пресвятою Дівою Блузок З Викотом Човником.

— Після того, як вона вийшла заміж, ми віддалилися. Як то інколи буває з

сестрами. Ми бачилися з нею з півдюжини разів на рік, поки не помер наш

батько, а після того навіть менше.

— День Подяки, Різдво та Четверте липня?

— Загалом так. Я помітила, як повертається дещо з того її старого лайна, а коли помер Кент — там був інфаркт, — все воно повернулося назад. Вона

схудла на цілу тонну. Знову повернулася до того жахливого одягу, який

вона носила ще в старших класах і коли працювала в офісі. Дещо з того я

бачила, коли приїздила відвідати її й маму, дещо, коли ми говорили по

«Скайпу»[160].

Він розуміюче киває:

— У мене є друг, який повсякчас намагається мене до цього привернути.

Вона з усмішкою позирає на нього:

— Ви традиціоналіст, чи не так? Я маю на увазі насправді.

Усмішка її вицвітає.

— Останній раз, коли я бачилася з Оллі, це було в травні минулого року, невдовзі після тієї події біля Міського Центру. — Джейні вагається, і

потім називає її справжнім ім’ям. — Тієї бійні. Вона була в жахливому

стані. Сказала, що копи її цькують. Це правда?

— Ні, але вона вважала, що ми саме це робимо. Це правда, що ми її

неодноразово допитували, тому що вона продовжувала наполягати, що витягла

ключ і замкнула «мерседес». Це створювало для нас певну проблему, бо в

машину не вламувалися і її не заводили замиканням контактів. Що ми

нарешті вирішили… — Ходжес зупиняється, думаючи про того товстого

сімейного психолога, який виходить на сцену о четвертій кожного буденного

дня. Того, який спеціалізується на проривах крізь стіну відмовлення.

— Ви вирішили нарешті що?

— Що їй нестерпно подивитися правді в лице. Це схоже на сестру, разом з

якою ви виросли?

— Так, — Джейні показує на лист. — Ви припускаєте, що вона кінець-кінцем

сказала правду цьому парубку? На тій «Блакитній Парасольці Деббі»? Ви

вважаєте, саме тому вона взяла мамині пігулки?

— Не існує способу, упевнитися.

Але Ходжес думає, що саме так і сталося.

— Вона покинула приймати свої антидепресанти. — Джейні знову дивиться

крізь вікно на озеро. — Вона не призналася, коли я її спитала, але я

знала. Вона їх ніколи не любила, казала, що від них у неї голова стає

ватною. Вона приймала їх заради Кента, а як Кента не стало, вона приймала

їх заради нашої матері, але після Міського Центру… — вона хитає головою, глибоко зітхає. — Я достатньо вам розказала про її ментальний стан, Білле? Бо є ще багато всякого, якщо воно вам потрібне.

— Гадаю, я вже отримав картину.

Вона хитає головою в безпорадному зачудуванні:

— Таке враження, ніби той парубок її знав.

Ходжес не каже те, що здається йому очевидним, головним чином тому, що

має власного листа для порівняння: саме так. Якимсь чином той знав.

— Ви сказали, що в неї був обсесивно-компульсивний розлад. До такого

ступеня, що вона розверталася і їхала назад, щоб перевірити, чи не

ввімкнута духовка.

— Так.

— Чи здається вам імовірним, щоб така жінка забула ключ у замку

запалювання?

Джейні довго не відповідає. Нарешті вона промовляє:

— Взагалі-то, ні.

Ходжесу теж у таке не віриться. Для всього надходить перший раз, звичайно… проте… а чи вони з Пітом бодай коли обговорювали цей аспект

справи? Він не певен, але гадає, що, можливо, обговорювали. Тільки вони

не знали всієї глибини ментальних проблем місіс Т. Звідки їм було?

Він питає:

— А самі коли-небудь пробували зайти на той сайт, на «Блакитну

Парасольку»? Скориставшись тим ім’ям, яке він їй дав?

Вона дивиться на нього, ошелешена.

— Мені таке ніколи навіть на думку не спадало, а якби навіть так, мені

було б надто лячно від того, що я там можу знайти. Гадаю, саме тому ви

тут детектив, а я клієнтка. А ви спробуєте це зробити?

— Я не знаю ще, що я спробую. Мені треба про це подумати, а ще треба

проконсультуватися з одним хлопцем, який знає про комп’ютери більше за

мене.

— Не забудьте занотувати його гонорар.

Ходжес каже, що не забуде, думаючи, що бодай Джерому Робінсону буде з

цього щось добре, не важить, які там випадуть карти. А чом би й ні?

Восьмеро людей загинули біля Міського Центру, ще троє стали довічними

каліками, але Джером все одно мусить вчитися в коледжі. Ходжесу

пригадується стара примовка: «Навіть у найпохмуріший день сонце світить

котромусь собаці в гузно».

— Що далі?

Ходжес підбирає лист і підводиться.

— Далі я

1 ... 38 39 40 ... 144
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містер Мерседес», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Містер Мерседес"