Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Містер Мерседес 📚 - Українською

Читати книгу - "Містер Мерседес"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Містер Мерседес" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 144
Перейти на сторінку:
віднесу це до найближчого місця, де його можна скопіювати. А

потім поверну вам оригінал.

— У цьому нема потреби. Я зісканую лист в комп’ютер і принтером надрукую

вам копію. Давайте сюди.

— Справді? Ви вмієте це робити?

Очі в неї усе ще червоні після плачу, але погляд, який вона йому дарує, веселий.

— Дуже добре, що у вас є якийсь комп’ютерний експерт за викликом, —

мовить вона. — Я зараз же повернуся. А ви тим часом з’їжте іще коржик.

Ходжес з’їдає три.

10

Коли вона повертається з копією листа, він складає папір і ховає собі до

внутрішньої кишені піджака.

— Оригіналу варто лежати в сейфі, якщо такий тут мається.

— Є один сейф у Цукрових Пригірках — так годиться?

Мабуть, що так, але Ходжеса не приваблює така ідея. Занадто багато

потенційних покупців топчуться там туди-сюди. Можливо, це й дурня, але

вже так, як є.

— Ви маєте приватний депозитний сейф?

— Ні, але я могла б собі орендувати. Я користуюся «Банк оф Америка», це

лише за два квартали звідси.

— Це мені сподобалося б більше, — каже Ходжес, ідучи до дверей.

— Дякую вам за все, — промовляє вона, простягаючи обидві руки. Немов він

щойно запросив її на танок. — Ви не уявляєте, яке це полегшення.

Він бере запропоновані руки, легенько їх потискає, і відпускає, хоча

радий був би тримати їх довше.

— Іще два питання. Перше: ваша мати. Як часто ви її відвідуєте?

— Через день, чи десь так. Інколи я привожу їй їжу з одного іранського

ресторану, який подобався їй з Оллі — на кухні «Сонячних акрів» те все

залюбки розігрівають, — а інколи я привожу їй один-два DVD диски. Вона

любить старі кіна, типу як з Фредом Астером і Джинджер Роджерз[161]. Я

завжди їй щось привожу, і вона завжди рада побачити мене. У її гарні дні

вона бачить мене. У погані вона часто називає мене Олівією. Або

Шарлоттою. Це моя тітка. Також у мене є ще дядько.

— Наступного разу, коли в неї буде гарний день, вам треба зателефонувати

мені, тоді я зможу поїхати туди, побачитися з нею.

— Гаразд. Я поїду з вами. А яке інше питання?

— Той адвокат, якого ви згадували. Шрон. Він на вас справив враження

компетентного?

— Найгостріший ніж у шухляді, таке моє враження.

— Якщо я таки щось з’ясую, можливо, навіть визначу ім’я цього парубка, нам буде потрібен хтось саме такий. Ми підемо до нього, ми передамо йому

листи…

— Листи? Я знайшла тільки цей один.

Ходжес думає: «От лайно». Потім перегруповується:

— Я маю на увазі цей лист і копію.

— О, авжеж.

— Якщо я знайду цього парубка, далі вже робота поліції — арештовувати

його і висувати обвинувачення. Робота Шрона — подбати, щоб не

заарештували нас за те, що перейшли межі, розслідуючи цю справу

самостійно.

— Це ж мусить бути кримінальне законодавство, правда? Я не впевнена, що

він займається такими справами.

— Імовірно, ні, але якщо він добрий фахівець, він знає когось, хто цим

займається. Когось такого, хто не гірший за нього. Ми на цьому

узгодилися? Треба, щоб ми дійшли згоди. Я готовий понишпорити там і там, але якщо справа обернеться годною для поліції, ми її передаємо їм.

— Мене це влаштовує, — каже Джейні. Потім вона зводиться навшпиньки, кладе долоні на плечі його занадто тісного піджака і відтискає йому на

щоці поцілунок. — Я думаю, ви добрий чоловік, Білле. І правильний для

цієї справи.

Він відчуває той поцілунок всю дорогу до ліфта. Гарна маленька тепла

плямка. Він радий, що завдав собі клопоту поголитися перед тим, як іти з

дому.

11

Безкінечно падає срібний дощ, але молода пара — коханці? друзі? — в

безпеці й сухості під блакитною парасолькою, яка комусь належить, радше

за все, комусь вигаданому на ім’я Деббі. Цього разу Ходжес помічає, що, схоже, там промовляє щось хлопець, а очі дівчини розширені, наче у

здивуванні. Може, він якраз робить їй пропозицію вийти за нього?

Джером пробиває цю романтичну думку, наче надуту кульку.

— Скидається на порносайт, авжеж?

— Цікаво, що такий юний кандидат на Лігу Плюща, як ти, знає про

порносайти?

Вони сидять поруч один одного в кабінеті Ходжеса, дивлячись на стартову

сторінку «Блакитної Парасольки». Оделл, ірландський сетер Джерома, лежить

позаду них на спині, розчепіривши задні лапи, язик звисає набік з рота, в

доброму гуморі й задумі він дивиться на стелю. Джером привів його на

шворці, але тільки тому, що такий закон у межах міста. Оделл достатньо

вихований, щоб триматися подалі від проїжджої частини і безпечний для

перехожих, наскільки це можливо для собаки.

— Я знаю те, що й ви знаєте, і що знає кожен, хто має комп’ютера, —

відповідає Джером. У своїх слаксах-хакі, сорочці Ліги Плюща з ґудзиками

до самого низу й коротко підстриженою шапочкою кучерявого волосся він

здається Ходжесу схожим на молодого Барака Обаму, тільки вищий. Джером

має зріст шість-і-п’ять[162]. І довкола нього легенький, приємно

ностальгійний аромат лосьйону після гоління «Олд Спайс»[163]. —

Порносайтів густіше, ніж мух на переїханій тварині на дорозі. Сновигаючи

в неті, ти на них неуникно натикаєшся. І ті, що мають найневинніші назви, зазвичай найбільше навернені.

— Навернені чим?

— Того типу картинками, які можуть призвести до вашого арешту.

— Дитяче порно, ти маєш на увазі?

— Або порно з тортурами. Дев’яносто дев’ять відсотків отого, де батоги та

ланцюги, то постановки. Але залишається один відсоток… — Джером знизує

плечима.

— І ти звідки це знаєш?

Джером дарує йому погляд — прямий, щирий, відкритий. Він не роблений, він

такий, яким є насправді, і це те, що найбільше подобається Ходжесу в

цьому хлопці. Його мати й батько такі самі. Навіть його маленька

сестричка.

— Містере Ходжес, геть усі це знають. Хто молодший тридцяти, тобто.

— Колись, у минулі дні, люди казали: «Не довіряй нікому старшому

тридцяти».

Джером усміхається.

— Я їм довіряю, але, коли заходиться про комп’ютери, жахливо багато з них

стають безпомічними. Вони б’ють свої апарати, а потім очікують, що ті

будуть працювати. Вони стрімголов відкривають файли, причеплені до

електронних листів. Вони заходять на такі, як ось цей, веб-сайти, а потім

раптом їхній комп’ютер перетворюється на «Hal 9000» і починає

завантажувати картинки з підлітками-ескортерками або відео терористів, де

показано, як людям відрубують голови.

1 ... 39 40 41 ... 144
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містер Мерседес», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Містер Мерседес"