Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Шалені шахи 📚 - Українською

Читати книгу - "Шалені шахи"

305
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шалені шахи" автора Тимур Іванович Литовченко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 97
Перейти на сторінку:
хвилину воно вже весело горіло, поступово зникаючи в букеті ненаситних язичків яскраво–червоного полум'я. Князь тужливо дивився на вогонь і думав, думав...

То що ж це діється, справді? Так само, як поліно перетворюється на вугілля й попіл, його грандіозні доходи обертаються колосальними витратами. Скільки зусиль доклав він, щоб нарешті заволодіти родовим замком — Острогом!.. І чим же тепер це обернулося?! Витратами, витратами, одними лише суцільними витратами...

Лікарня для незаможних начебто добудовується, але це виявилися далеко не всі витрати: бо тепер ще треба обладнати богоугодний заклад. А це величезні витрати на рівному місці!.. Гарна спадщина з рук племінниці!

А школа?! Гальшці закортіло збудувати школу, щоб простий люд грамоті навчати! Гаразд, от вам школа... І знов однією лише спорудою не закінчилося: після того для викладання тривіуму[34] довелося аж двох учителів запрошувати — для граматики й риторики окремо, для діалектики окремо. Але це був, бачите, усього лише початок! Зрештою, щоб перетворити школу в омріяну Гальшкою академію, треба було подбати також про квадріум — а це ще мінімум двоє вчителів!!! Та ще хоча б по одному слузі в кожного. Й нарешті, геометрію, астрономію і музику без інструментів не вивчиш... От і нові витрати! То навіщо було брати цей тягар на себе? Жах!!! Який жах!..

Тут у двері тихо постукали. Князь напружився. Кого ще лиха година принесла?.. Втім, усі пристрасті, що вирували в душі Василя Костянтиновича, там поки й залишалися. Стороннім же знати про це не обов'язково.

— Хто там? — спитав князь. У кімнату зазирнув дворецький Яків і ледь чутно доповів:

— Управитель Дерманського монастиря Іван Федорович до вас...

— Нехай заходить, — дозволив князь. По тому у кабінет вихором увірвався управитель Дерманського монастиря. Навіть не привітавшись із князем, Іван Федорович одразу перейшов у наступ:

— Що ж це виходить, ваша світлосте? Ви мені обіцяли друкарню, а я натомість вже скільки місяців поспіль стирчу в монастирі! Та й який з мене управитель монастиря, якщо на цих справах я геть не розуміюся?..

— Не переймайся, — при першій же паузі князь спробував заспокоїти відвідувача. — Затримка вийшла, бо лікарню треба добудувати. Але якщо ти тільки слово скажеш, я негайно припиню роботи щодо лікарні й передам гроші на твою друкарню... Ти тільки скажи, чоловіче Божий!

Збентежений таким поворотом, Федорович розгубився. Справді, йому належало вирішити, куди важливіше спрямувати гроші: для лікарні чи для друкарні? Звісно, він схилявся до другого, але що ж станеться з хворими, які можуть зцілитися ласкою Божою і піклуванням лікарів...

— Ох, ваша світлосте... Не можу гріха на душу взяти: мабуть, що лікарня зараз більш потрібна, — нарешті здався Федорович.

— Ну от, бачиш! — розвів руками князь. — Ти сам із цим погодився, тож доведеться з друкарнею твоєю зачекати...

Федорович похнюпився, попрямував до дверей, але в останній момент, вже на самому порозі схопився й попросив:

— Ваша світлосте, то хоча б зніміть мене з посади управителя Дерманського монастиря.

— Чого б то? — здивувався князь. — Грошей замало? Ну, то я можу трохи додати.

— Не в тім річ... Саме розташування монастиря...

— Ну, пересунути монастир я не можу, вибач!.. — парирував князь.

— Ваша світлосте, але ж два села, між якими розташований монастир, постійно воюють між собою!..

— Але ж ти управитель Дерманського монастиря, у тебе влада й відповідальність, от і вирішуй питання. Атож, вирішуй...

Федорович хотів ще щось сказати, але роздумав. Уклонився князеві на прощання й вийшов геть. Після того князь покликав дворецького:

— Якове! Йди–но сюди!

Яків зайшов, низько кланяючись хазяїнові.

— Федоровича до мене більше не пускати, — розпорядився князь твердо.

— А що говорити, якщо прийде? — промимрив дворецький.

— Скажи, що я поїхав в Дубно, в Турів. Що занедужав. Бреши як хочеш, але Федоровича більше не пускай! Зрозумів?

Яків вклонився й вийшов, князь повернувся до паперів, буркочучи щось під ніс.

Іван Федорович справді дуже дратував Острозького, бо нічого не міг вирішити самотужки. Василь Костянтинович розумів, що запросив його трохи зарано, в чому тепер каявся. Княжою ласкою прилаштував цього нездару не ким–небудь, а управителем Дерманського монастиря! Така честь... Проте Федорович нічого не міг зробити для примирення двох ворогуючих сіл, тільки регулярно навідувався до князя і нагадував повсякчас щодо організації друкарні. А чого б це зараз гроші на таку справу давати, якщо Польща міняє правителів, немов рукавички, і кожен з королів намагається здерти з найбагатшого магната Речі Посполитої гроші за видачу чергової грамоти на володіння Острогом?!

Друкарня... Це зараз не на часі! Нічого, Буквар зачекає, і всілякі богослужебні книги[35] зачекають також. Цей Федорович навіть не уявляє, скільки грошей потрібно витратити, щоб звести будинок. Сидить собі у монастирі одягнений, взутий, нагодований — чого йому ще треба?! Друкарня, бач!.. Це ж верстати потрібні, папір, фарба... Ех–х–х!..

Василь Костянтинович зло покосився на купу ділових паперів. Все це через примхи клятої племінниці Олени! Саме ім'я її прокляте: колись у сиву давнину жахлива війна розгорілася через Олену Троянську, його змушує викидати гроші на вітер Єлена

1 ... 38 39 40 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шалені шахи», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шалені шахи"