Читати книгу - "Родичі, Моріц Жігмонд"

Отже споживачами могли стати кілька міських підприємств воднораз. А це — важливий фактор, тим паче, що окремі господарі не мали права збувати своїх свиней. Назріла потреба у виникненні акціонерного товариства, яке б скуповувало лишки продукції. Найбільше виграв на цьому Сенткалнаї. Ферма придбала надійного покупця. Сен^ Калнаї володів мало не двома тисячами хольдів землі, ще десь із тисячу хольдів орендував — тож він був господарем на трьох тисячах хольдах. Кожен з акціонерів теж володів маєтком. У пана віце-губернатора — шістсот хольдів, у пана бургомістра — вісімсот. Вони втрьох мали можливість забезпечити це велике підприємство всім необхідним і не турбуватися про ринок збуту. Вони сподівалися, що самі забезпечать ферму необхідною кількістю кукурудзи й приберуть весь ринок до своїх рук. Таким чином, їм не довелося б вести боротьбу із свино-торговцями та торговцями фуражу. Вони уклали контракти на поставку фермі підсвинків, кукурудзи, ячменя, вівса, гарбузів — тобто на все необхідне для того, щоб ферма розвивалася й процвітала...

— Чи збереглися в нас ці контракти?

— Аякже. Вони тут, у папках.

— То ці контракти становили перший капітал ферми?

— Так. І цим керівники забезпечили собі підтримку управи. Місто внесло свою частку в підприємство. Для будівництва було відведено неподалік від залізничної станції ділянку землі — чотирнадцять хольдів. До речі — безкоштовно, на вічне користування... Тобто на три час, доки ферма діятиме на повну потужність й даватиме прибуток.

— Але ж нині ферма не діє.

— Ні, вибачте, діє й нині. Там відгодовуються двадцять чотири свині.

Пішта замислився. Він справді бачив на фермі кілька свиней, але подумав, що вони належать доглядачам — їх хоч і небагато, але залишилося на фермі.

— Зрозуміло.

— Отже, управа виділила фермі безкоштовно чотирнадцять хольдів землі, а потім ще шістсот на безстрокове користування по дуже низькій ціні — теж, звичайно, доти, доки ферма даватиме продукцію...

Обер-прокурор часто кивав головою — мовляв, усе зрозуміло,— і слухав, жодного разу не всміхнувшись.

— Управа одержала за це мінімум тридцять три відсотки акцій. Коли вводили нову грошову одиницю, основний капітал ферми становив чотириста тисяч пенге. Третина цієї суми належала управі, п'ятдесят два відсотки — Сенткалнаї та його компаньйонам, а п'ятнадцять відсотків — іншим дрібним власникам акцій. Були и такі, що за своїх свиней одержували одну-дві акції.

Пішта слухав з неослабною увагою.

— Візьмімо, наприклад, перший рік, тобто тисяча' дев'ятсот двадцять шостий. Зазирніть, будь ласка, у фінансовий звіт. Ось у цій графі зазначений акціонерний капітал на суму вісімдесят тисяч пенге, а в графі кредиторів— тридцять дві тисячі пенге. Виходить, акціонери внесли тільки шістдесят відсотків... Далі все йде в такому самому дусі. Приміром, оренда Татарського кургану; він є власністю управи, але оцінений так високо, ніби йдеться про хтозна-яку лихварську оренду. Далі маємо будівництво, запаси товарів і сировини... все це фіктивні статті. А з іншого боку, перша позика управі — вісімдесят тисяч пенге, позика Кредитного банку — сорок тисяч, рахунки Холуба — двісті тисяч пенге. Баланс за перший рік становить чотириста шістдесят тисяч шістсот п'ятдесят три пенге. Значить, коли акціонери виплатили тільки сорок тисяч пенге, вони вже витратили, чи, скажімо, вклали у ферму майже в десять разів більше.

— Яка сума на рахунку в Холуба?

— В кінці першого року — двісті тисяч пенге.

— Чи багатий це чоловік?

— Був багатий. Вигідно одружився — з Еллою Вюрм-фельд, єдиною дочкою одного з компаньйонів фірми "Шлезінгер і Вюрмфельд". Вона має і власний капітал— кажуть, кілька мільйонів. Проте в даному випадку і цього капіталу не вистачить — надто багато в справі недореч-ностей і похибок. До того ж ходять чутки, що Холуби розлучаються.

— Цей Холуб — єврей?

— Що ви? Він порядний християнин, справжній аристократ. Освіту здобув за кордоном, у всьому намагається наслідувати німців, культурний, знається на мистецтві. Має"-унікальну бібліотеку, дуже цінну колекцію картин сучасних художників. Наскільки мені відомо, Холуб хотів одружитися з дочкою Кардича, —але батьки дівчини були проти, і він одружився з єврейкою. Проте, безперечно, він і понині належить до вивдї —еліти.

Обер-прокурор усміхнувся. Ось чому треба було терміново віддати головному інженерові матеріали конкурсу! Тут замішана фірма "Холуб і К°".

Доктор Петерфі збагнув, що втрати ферми не дуже хвилюють обер-прокурора, і дав волю язику.-

— Лавина рушила, пане обер-прокурор, з початком будівництва — в кінці тисяча дев'ятсот двадцять шостого року. Розпочалося воно з таким розмахом, що через три місяці фірма "Холуб і К°" пред'явила рахунків і вимог на двісті тисяч пенге. Вже сам ц