Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"

- І я не уявляю, - відповіла Марах, відчувши присмак гіркоти та приплив жалості до себе.

- Ми не можемо тут залишатися, - напевно вперше після їхнього падіння, Ліам подивився по сторонам, роздивляючись все довкола. - Нам треба йти, якщо хочемо вижити. Хочеш, я тебе понесу?

- Краще вже вмерти, - гордовито відповіла темноволоса та випрямилася на своїх двох, зробивши перші кроки та зупинилась на мить, адже відчула, що не тільки ребра отримали прочуханку.

- Тоді обіприся об мене.

- Ще чого! Я, що, на інваліда схожа?

- Ні, не схожа, - єхидно відповів той, підійшовши в притул. - Ти схожа на криву підбиту ляльку. Або ти обпираєшся на мою руку, або я беру тебе на руки. Обирай.

- Вмієш же ти переконати, - буркнула Марах та повисла на кароокому, вперше за багато років прийнявши допомогу іншого.