Читати книгу - "Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь"

-Що? - заверещала Катруся, - ти - брешеш! Ти ж стара і страшна, що в тобі хорошого?

-Правильно, кажеш, я - не хороша! Я - найкраща! Тобто, тобі ловити нема чого, йшла б звідси, га? – настрій продовжував псуватися.

-Слухай, ти! - тут до тями прийшла подружка, - ми, взагалі, по-доброму хотіли тебе попередити, не наривайся, курка!

«Кобила, страшна, курка…» - підрахувала  образи Степанія, переключаючи увагу на другу дівчину.

-Ой, а ти де купила такі криві панчохи? - обернулася до неї всім корпусом, - піпу застудити не боїшся? А то я можу винести теплі штанці!

-Собі залиш! - пирхнула та гидливо, - смаку немає, тобі підійдуть!

-У мене смаку немає? - розпливлася в оскалі Стьопка, - а ти лизни! – не інакше, як біс в її язик вчепився.

-Ах ти, повія! Притяглася сюди, найкращих мужиків відбиваєш! Та ми тобі пір'я швидко повищипуємо! – погрозливо прогарчала Катерина і навіть зробила крок уперед. «Повія – чотири!»

-О, скажена! Хто підпалив запал твого тампону? - з’єхидничала Стьопка. Різкі слівця зривалися з язика, немов заздалегідь заготовлені фрази.

-Ти ох ***?!

-Тобі здалося!

-Він мій! - вереск Катерини чули, напевно, і сусіди, - я - найкрасивіша тут! Мене навіть у районі королевою краси обрали! - зараз, з перекошеним обличчям колишня пасія Гора королевою не виглядала.

-А ти бойовий макіяж змий, подивимося, яка ти красуня! А взагалі, рекомендую зняти корону, надто наляписто виглядає на одній звивині!

-Гаразд, курво, ти нарвалася! - Катерина з усього розмаху врізала Степанії чоботом по гомілці. Стьопка завила, хапаючись за забиту кінцівку, та тут друга дівчина стрибнула на неї і, вчепившись у волосся, сіпнула щосили.

А біль для Стьопки, поганий порадник, адже ви пам'ятаєте, так? Вона викрикнула застережливе:

-Конопатка, я сама! - і закрутилося...

Пожертвувавши клаптем волосся, відірвала від себе «криві панчохи», схопила дівчину за вухо, розгорнула до себе спиною і дала смачного стусану під зад. Та, верещачи на всю вулицю, злетіла з сходів і добігла до самої хвіртки. Потім Стьопка схопила Катерину за шию і потягла до найближчої кучугури снігу. Звідки й сили взялися, незрозуміло.

«Королева краси» звивалася вужом, матюкаючись на всі лади, що в Стьопки аж вуха замерзли від її лексикону. Вона зробила Катрусі підніжку, від чого красуня впала на коліна і присівши, стала намилювати «гостю» снігом.

-Чубчик мий! Туту-ру-туру! Щічки мий! Туту-ру-туру! Ротик мий! Знатимеш, як зі старшими розмовляти! Шкода, мила нема! – примовляла.

-Стєша! Що сталося? – перервав виховний момент бас Гора. Стьопка випустила свою "жертву" і та впала в кучугуру.

Біля хвіртки стояв похмурий Гор, тримаючи за воріт дублянки «подружку».

-Пусти, козел! - пищала та, - Я на тебе заяву накатаю!

-О, коханий, привіт! - проговорила Стьопка, - А я, ось, з місцевою молоддю знайомлюсь! Такі дівчата приємні!

-Ну, курва! - відпльовуючи від снігу та розмазуючи косметику по обличчю, прошипіла Катерина, - я тобі цього так не залишу!

-Ти ще тут? - крикнула Степанія, - котись і подружку свою забери! - і розвернувшись, рушила до будинку. Потім озирнулась і додала:  на майбутнє: Я жінка запальна! Не раджу гавкати в зоні моєї видимості!