Читати книгу - "Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь"

-А ну геть з дороги, шмаркачі! - гаркнув сусід, вийшовши з себе. Відштовхнув плечем Микиту і поспішив униз, до річки.

-Х-хлопчики, - слабким голосом промовила Стьопка, - Пєтя... ні в чому... не винен...

Дісталися Поляни швидко. Микита, Антон і Славик, більше не робили спроб забрати у Петра його ношу, але злісно пихкали в спину, свердливши колючим поглядом. У старого дубу сусід дбайливо опустив жінку на ноги, підімкнувши ковдру.

Далі їй довелося самій. Свирянка зібрала жалюгідні залишки сили, сперлася на дерево і подивилася на чоловіків. Виглядали вони погано. Так, ніби щойно повернулися з її похорону.

-Х-хлопчики… я… повернуся і поясню… але… не хвилюйтеся ви… це просто видіння було…

-Амазонко, я з тобою! - заявив Грізний і навіть за руку схопив. Стьопка відсмикнула її. Хотілося якнайменше дотиків до ниючого тіла.

-Не можна, Антоне! - затримав його Микита, - Туди не ходять. Вона сама повинна…

Три кола довкола дубу здалися їй вічністю, а кроки свинцевими.

Опинившись на рідній Полянці, вона дозволила собі впасти в теплу, вологу траву і нарешті розплакалася. Навзрид, захлинаючись болем і горем. Плакала некрасиво, підвиваючи і закашлючись. Дряпала пальцями землю, вириваючи траву з коренем. Пережите в чужому тілі ніяк не хотіло вщухати, розриваючи зсередини пазурами болю. Невеликими порціями жах та біль виплескувалися з неї зі сльозами та стогонами.

Степанія перекинулась на спину, обличчям до яскравого неба і закричала на всю силу своїх легень!

Напевно вона відключилася, бо коли прийшла до тями, на вулиці була ніч. Доповзла до струмка, зачерпнула води, зробила кілька ковтків і знову відрубилась.

Приходила до тями ще кілька разів. Навколо була то ніч, то день, то знову ніч. Вона пила воду і провалювалась у сни без сновидінь.

Коли прокинулася вкотре, відчула себе трохи краще. Навколо яскраво світило сонце, з чого вона вирішила, що зараз десь опівдні. Думки стали ясними і спогади про те, що сталося, більше не рвали зсередини. У грудях залишився ниючий біль і… порожнеча.

«Настав час повертатися, - сказала вона собі, - хлопці, напевно, звелися там, та й Лукерія, з Єгоричем. Перелякала я їх…» Думати про теперішнє було легко, а про те, що сталося, зовсім не хотілося. Вона вирішила дати собі трохи часу, перш ніж спробувати розібратися.

Роздяглася, склала одяг на березі і увійшла до струмка. Вмилася, пополоскала рота, попила. А коли лягла на мулисте дно, поринувши з головою, вода навколо зашипіла, забухала і закрутилася навколо неї у вирі. Стьопка верескнула, підскочила на ноги, але втекти не встигла. Вирва схопила за литки, потім за стегна, талію і… стягла під воду.

___

Шановні читачі, ось ми і підійшли до кінця другого тому. Сподіваюсь, весь цей час нудьгувати не довелось.

Не турбуйтесь, продовження скоро.

Що треба знати про третій том:

1. Він буде безкоштовним;

2. В ньому буде ще більше пригод, іноді дуже небезпечних;

3. Прийдуть нові учасники;

4.Сюжет здивує

Підписуйтесь, хто ще не підписався, щоб не пропустити.  Та не забудьте, будь ласка, відмітити зірочкою, якщо отримали задоволення від цієї історії. Від цього залежить швидкість створення нового тому та просто необхідно для натхнення автору!)

Дякую всім за увагу, скоро зустрінемося! ❤️

Ваша 🌲

Кінець