Читати книгу - "Загублений світ"

Раптом зв’язок запрацював.

— …в машину! — почувся рипучий голос.

— Хто це?

— Докторе Торн! Докторе Малкольм! Залізайте в машину!

Коли Торн підійшов, Едді сказав:

— Доку, це той клятий пацан.

— Що? — перепитав Торн.

— Це Арбі.

У динаміку було чути голос Арбі:

— Залізайте в машину! Я бачу, як вони наближаються!

— Про що він каже? — нахмурився Торн. — Хіба він тут? На цьому острові?

Радіо затріщало.

— Так, я тут! Докторе Торн!

— Але як він в біса…

— Докторе Торн! Залізайте в машину!

Торн почервонів від гніву. Він стиснув кулаки.

— Як цьому маленькому сучому сину вдалося це зробити? — Він забрав в Едді слухавку. — Арбі, чорт забирай…

— Воно наближається!

— Про що він торочить? — спитав Едді.— Він в істериці.

— Я бачу це по телевізору, докторе Торн!

Малкольм озирнувся навколо, вдивляючись в джунглі.

— Можливо, нам все-таки варто залізти в машину, — тихо сказав він.

— Що він має на увазі, який телевізор? — сказав Торн. Він був злий.

— Не знаю, Доку, — відповів Едді,— але якщо він це бачить у трейлері, то й ми теж маємо бачити. — Він увімкнув монітор на панелі приладів і спостерігав, як екран оживає.

— Чортів хлопчак, — бурчав Торн, — я йому шию скручу.

— Я думав, вам подобається ця дитина, — сказав Малкольм.

— Так, але…

— Хаос на роботі,— сказав Малкольм, похитавши головою. Едді дивився на монітор.

— От лайно, — вигукнув він.

На крихітному моніторі приладової панелі вони побачили могутнє тіло тиранозавра, який рухався звіриною стежкою у їхньому напрямку. Його шкіра була вкрита червонувато-коричневими плямами кольору висохлої крові. У плямах від сонячного світла вони могли бачити потужні м’язи на його стегнах. Тварина рухалася швидко, без жодного натяку на страх чи нерішучість.

Не відриваючи очей, Торн мовив:

— Всі в машину.

Чоловіки квапливо залізли всередину. На моніторі було видно, як тиранозавр зник з поля зору камери. Але сидячи в «Експлорері» вони могли його чути. Від його рухів тремтіла земля і автомобіль злегка похитувався.

Торн сказав:

— Іяне, як ти думаєш, що нам слід робити?

Малкольм не відповів. Він завмер, дивлячись вперед; його очі були порожніми.

— Іяне? — повторив Торн.

Радіо писнуло. Арбі сказав:

— Докторе Торн, я загубив його на моніторі. Ви ще можете його бачити?

— О Господи, — сказав Едді.

Тиранозавр з дивовижною легкістю увірвався у поле зору, з’явившись з хащів праворуч від «Експлорера». Звір був величезним, завбільшки з двоповерхову будівлю, а його голова піднімалася високо над ними, так, що вони не могли її бачити. Проте як на таку велику істоту, він рухався з неймовірною швидкістю і спритністю. Торн закляк в очікуванні. Він відчував, як вібрує машина з кожним кроком, що гуркотіли мов грім. Едді тихо застогнав.

Але тиранозавр не зважав на них. Продовжуючи рухатися в такому ж темпі, він швидко пройшов повз «Експлорер». Вони ледве встигли побачити його, перш ніж його велика голова й тулуб зникли у заростях зліва. Тепер вони бачили лише товстий хвіст близько семи футів завдовжки, що рухався у повітрі туди-сюди, врівноважуючи величезне тіло.

«Так швидко!», — подумав Торн. Швидко! Ця гігантська тварина з’явилася, затулила їм світло і потім зникла. Він не звик бачити, як щось таке велике рухається настільки спритно. Тепер було видно лише кінчик хвоста, що гойдався, коли тварина поспішала вперед.

Потім хвіст вдарився об передню частину «Експлорера» з гучним металевим брязкотом.

І тиранозавр зупинився.

З джунглів почулося низьке, невпевнене гарчання. Хвіст знову хитнувся в повітрі, цього разу більш невпевнено. І знову вдруге легко зачепив радіаторну решітку.

Тепер вони побачили, як зліва з шелестом вигинається листя, і хвіст зник.

Тому що тиранозавр, зрозумів Торн, повертається.

Знову вилізши з джунглів, він посунув на машину і зупинився перед нею. Він знову загарчав, і злегка покрутив головою з боку в бік, щоб роздивитися цей дивний новий об’єкт. Потім він нахилився, і Торн побачив, що в тиранозавра щось теліпається в пащі; з обох сторін щелеп звисали ноги якоїсь істоти. Навколо його голови густою хмарою кублилися мухи.

— О чорт, — простогнав Едді.

— Тихше, — прошепотів Торн.

Тиранозавр пирхнув і подивився на машину. Він нахилився нижче і кілька разів принюхався, рухаючи головою вліво-вправо під час кожного вдиху. Торн зрозумів, що він нюхає радіатор. Динозавр обійшов машину збоку і понюхав шини. Потім він повільно підійняв свою величезну голову, доки його очі не опинилися на рівні капота. Він подивився на них крізь лобове скло. Його очі кліпнули. Погляд був холодний, як у всіх рептилій.

У Торна виникло чітке відчуття, що тиранозавр дивиться на них: його очі рухалися від однієї людини до іншої. Своїм тупим писком він штовхнув автомобіль в бік, легко його погойдуючи, ніби перевіряючи його вагу як ймовірного супротивника. Торн міцно вчепився в кермо і затамував подих.

І тут динозавр раптово підійшов до передньої частини автомобіля, повернувся до них спиною, високо піднявши свій великий хвіст. Тиранозавр рушив до них задом. Вони почули, як хвіст шкрябає дах машини. Задні ноги стали ближче…

А потім тиранозавр присів на капот, вдавивши в землю бампер своєю величезною вагою. Спочатку він просто сидів, не рухаючись, а тоді почав рухати стегнами назад-вперед. Почувся металевий скрегіт.

— Що за чортівня? — сказав Едді.

Тиранозавр устав, автомобіль підскочив вгору і Торн побачив, що капот вимащений товстим шаром якоїсь білої пасти. Тиранозавр одразу відійшов, рушив звіриною стежкою і незабаром зник у джунглях. Потім вони побачили його ще раз, коли він вийшов на відкритий простір біля поселення. Він з гуркотом пройшов поза універмагом, потім між двома котеджами і знову зник з поля зору.

Торн подивився на Едді, який хитнув головою в бік Малкольма. Малкольм не розвертався, щоб глянути на те, як іде тиранозавр. Він все ще дивився вперед, його тіло було напруженим.

— Іяне, — сказав Торн, торкнувшись його плеча.

— Він пішов? — спитав Малкольм.

— Так, пішов.

Тіло Малкольма розслабилося, його плечі смикнулися. Він повільно видихнув. Голова Малкольма впала на груди. Він глибоко вдихнув і знову підняв голову.

— Мусите визнати, — сказав він. — Не щодня таке побачиш.

— З тобою все добре? — спитав Торн.

— Так, звичайно. Я в порядку. — Він поклав руку на груди, відчуваючи калатання серця. — Звісно, все добре. Зрештою, це лише невеликий ящер.

— Невеликий? — здивувався Едді.— Ви називаєте цю штуку невеликою?

— Так, для тиранозавра. Самиці дещо більші. У тиранозаврів є статевий диморфізм — самиці більші за самців. Прийнято вважати, що вони здебільшого й займалися полюванням. Але ми можемо перевірити це на власному досвіді.

— Хвилиночку, — сказав Едді.— А чому ви настільки впевнені,