Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

?

Пан Корнеліус?

? .

Що? Срібноволосий чоловік середніх років був приголомшений.

Ми поговоримо про наступний крок, коли досягнемо цього. Інакше ми з тобою перетворимося на попіл. Скільки не говориш, це безглуздо. — категорично сказав Брендел, роблячи паузи між кожним словом.

.

Корнилій був приголомшений.

.

Невже ти хочеш його вбити, пане мій? Він відчув, що в роті трохи пересохло, і не міг не змочити горло Грауден - вельможа королівства, а ще він син графа Ранднера. Я думаю, що ми повинні дати йому урок Цього має бути достатньо

.

Брандо глянув на нього і похитав головою.

Він похитав головою і подумав: «Ієрархія Ауена настільки сувора, що навіть такий досвідчений і хитрий найманець, як Корнеліус, не може не бути наївним, коли справа доходить до таких питань».

.

Справа не в тому, що я хочу його вбити, пане Корнелію, Корнеліус посміхнувся Просто він вчинив стільки несправедливості, що заслуговує на смерть.

Срібноволосий чоловік середніх років був приголомшений. Він зціпив зуби і стиснув кулаки.

,

Ззаду рудоволоса ватажок найманців Яна дивилася на сцену своїми смарагдовими очима. Вона обернулася, щоб подивитися на Рабана, і з цікавістю сказала, що Корнеліус, цей покидьок, здається, сповнений рішучості йти за нами до кінця. Рідко можна побачити, як він це робить.

Хм, Корнелій пирхнув і з презирством подивився на Корнелія: Він просто лис.

.

Бій ще тривав.

Здавалося, що з усіх боків надходило підкріплення барона Граудіна, а з вулиць було чути гуркіт копит.

.

Очі Ютти блиснули, і вона відразу ж показала на високого чоловіка Рабана, ти залишайся тут. Я піду і підтримаю того пана. А західна брама залиште її мені та моїм людям.

Чому я маю залишитися тут? Рабан був здивований і насупився: Найманці Вогню не слабші за будь-кого з вас.

Ютта посміхнулася: Що, ти хочеш битися з такою слабкою жінкою, як я? Рабан, я чув, що ти колись був лицарем? Чи не повинен лицар бути більш ввічливим?

Високий чоловік злегка пирхнув, повернув голову і проігнорував її. Він встромив свій великий меч у землю, і почувся чіткий звук. Рабан підвів очі і ковзнув поглядом по головах Найманців Вогненної Бранди та інших найманців. Тоді він наказав низьким, приглушеним голосом: Перед світанком жодній нежиті не дозволено входити в місто. Якщо хтось наважиться зробити крок назад, я розчавлю йому яйця!

При цьому він підняв правий кулак.

.

За мить.

Йому відповіло море зброї, підняте високо в повітря, без жодного звуку.

.

На її обличчі розцвіла посмішка Ютти. Вона стиснула губи і посміхнулася, але вираз її обличчя швидко став серйозним. Коли вона обернулася, її ніжне обличчя було вже крижаним.

���

Рудоволоса жінка-лідер групи найманців подивилася на своїх чоловіків і простягнула руку вправо. Чоловіки мої, йдіть за мною

.

Її голос був холодний, як вістря леза.

Рабан мовчки озирнувся на рудоволосого ватажка найманців. Лицарська ввічливість не дозволяла жінкам і дітям брати участь у битві, але цього разу він не відмовився, бо знав, що сьогодні вранці в різанині загинула єдина сестра Ютти.

Для виживання групи найманців всі вони вважали за краще мовчати. Навіть якщо їхні серця горіли полум'ям помсти, вони все одно вирішили обернутися і не дивитися в обличчя цьому темному світу. Цей молодий чоловік змусив їх дійти до цього моменту, але це також символізувало вибір у їхніх серцях, дозволяючи їм дивитися в очі всьому.

.

Зіткнувшись із власним серцем і бурхливим полум'ям гніву.

.

Рабан озирнувся на безмежне нічне небо і незрозуміло зітхнув.

.

Світанок.

З першим променем світла настане світанок.

?

Але де ж світло?

Якщо полем бою була величезна шахова дошка, то шахівниця в цей момент стала жвавою.

.

Кіннота дворян не змогла зупинити наступ Брандо, і арбалетники швидко зайняли позицію, щоб атакувати з тилу. Ці важкоброньовані арбалетники були основним компонентом приватної армії дворянина. Вони високо підняли свої чотирирукі арбалети, скрутили тятиви і поставили сталеві стріли на місце.

.

Потім за єдиною командою назустріч їм полетів дощ сарани.

Дощ з чорних стріл вкрив небо, і фронтові найманці відразу ж посипалися в ряд. Срібноволосий ватажок найманців середніх років замахнувся мечем і зламав стрілу, яку пустили в нього. Він зціпив зуби з похмурим виразом обличчя, коли побачив поранених на боці.

,

Але коли стріли дійшли до Брандо, юнак однією рукою закрив Сіфрід і махнув правою рукою. Мистецтво меча Білого Ворона викликало порив вітру, який змусив стріли відлетіти назад і вдаритися об стіну.

Він просунув меч вперед, і Метіша взяв на себе ініціативу.

. - ,

Друга лінія оборони, яку захисники міста старанно вибудовували, опинилася в безпосередній небезпеці. Приватна армія дворян могла покластися на двох лицарів срібного рангу, але вони виявили, що їхній супротивник був не просто воїном золотого рангу.

.

Вона була справжнім срібним ельфійським лицарем.

Під впливом багатовікових бойових прийомів чуття дівчини-Срібного ельфа в бою набагато перевершувало почуття звичайних людей. Вона, наче порив вітру, ухилилася від списів у руках двох лицарів, і вже збила їх обох з бойових коней.

.

В одну мить.

Важкоброньовані арбалетники зіткнулися з жахливим лицарем-єдинорогом. Між ними вже не було жодних перешкод.

Метіша однією рукою опустила списа, і її срібні очі стали холодними.

.

Захисники були розгромлені.

.

Якщо ви хочете знати, що буде далі, перейдіть до розділу, щоб прочитати більше розділів.

223

Розділ 223

.

Обличчя Граудіна було жорстким, коли він стояв на балконі, спостерігаючи, як смолоскипи сходяться до однієї точки в темряві. З тих пір, як він почув, що проклятий віконт Гастон повернувся, він відчував і жаль, і страх. Він шкодував, що не прислухався до пропозиції свого довіреного помічника змусити віконта Гастона залишитися. Натомість він був надто обережним і втратив хорошу можливість.

.

Але, крім жалю, він боявся ще більше. Хоча він знав, що в місті генерали Мадари і що ці скелети не дозволять йому тут померти, він все одно відчував, як інстинктивний страх стискає його серце.

Це було схоже на гострий меч, що висів високо в небі, і він відчував холод на своїй голові.

.

Він не міг не торкнутися рани на щоці. Хоча на перший погляд він намагався виглядати спокійним, його серце було холодним. Він все ще пам'ятав холодний погляд Брандо і слова, які він сказав йому.

Тримай голову, я візьму її в інший