Читати книгу - "Есміна. Некромантка для слідчого, Юлія Богута"

Джері саме став у дверний отвір, склавши руки на грудях, коли Рейн взяв зі столу першу ліпшу книгу і з розмаху кинувся в нього. Черговий том полетів через плече мого колеги прямо в коридор, а я подумки додала до чотирнадцяти попередніх ще один "Кодекс". Певно це була загальна практика вирішення їхніх конфліктів, тому що перевертень ніби нічого не сталося пройшов у кабінет, сів між нас двох та щасливо підпер щоку рукою. Нахабності йому не віднімати.

— Бачиш, Фіалко? Ще й косий. Уяви, які будуть ваші діти, якщо ви з ним зійдетесь.

Чергова згадка клятої квітки змусила моє око сіпнутися і я штовхнула ногою стілець, на якому сидів Джері. Від поштовху, він подався назад, але втримався, щоб не впасти. Втім, не надовго. Розлючений Лоріан, ніби на рефлексах взяв чергову книжку та стукнув свого друга з розмаху по черепу.

— Розумніші за тебе, бовдур.

— Звичайно, розумніші! Ви ж їх не битимете по голові, коли вони до вас будуть приходити з новими справами! — обурився Джері, потираючи маківку. — Між іншим, це боляче!

— Слухати твоє буркотіння теж не сама приємна справа у світі, — відрізав містер Рейн. — Я лишень з наради, наче нічого нового сьогодні ще не сталося.

— Що поробиш — люди мруть як мої нервові клітини, коли я з тобою працюю, — розвів він руками та продовжив.  — До берега Дарксенду прибилося тіло торговця. Тільки-но знайшли. Фіалко, ти як до рибок ставишся? Не знудить?

— Головне не з'їж їх, як на кота перекинешся. А то доведеться робити тобі промивання шлунку. Пантерам я його ще не робила, можу ненароком калікою зробити.

— Дуже смішно, — буркнув він та по дитячому закопилив губи. — Обидва пришиблені.

Ми переглянулись з містером Рейном схожими поглядами "то не про мене" та направились на вихід. Що ж, моя перша справа в перший робочий день. Сподіваюся, все піде по плану і жодна нахабна морда не зіпсує докази по ділу.

________________________________________________

Добраніч, любі читачі. Діліться враженнями про книгу, як вам?