Читати книгу - "В окупації, Мінович Олександр"

Мені таке не до вподоби. За німців обідно, хіба ж вони тепер на таке здатні. Вважаю, що "орки" – найбільш вдала назва цим зайдам-приблудам.

Останнім часом з-за Норок почали стріляти в бік Миколаївки. Там ідуть важкі бої. Згодом, після звільнення від окупантів, бачив як там все спалили-понівечили.

Ходять слухи, що орків от-от виб'ють і в нас стане спокійно. По радіо дізналися, що поряд, в Києві, вирує життя: працюють магазини, ресторани, перукарні, почали продавати алкоголь, а тут наче в задзеркаллі – хоч би можна було подзвонити рідним, а зі всім іншим, крім окупантів, вже й змирилися-звикли. Єдине тішить – весна пробивається із землі першими зеленявками, нагадує про те, що непідвладне злим людям, те, що не зможуть у нас забрати, як і Батьківщини в душі, бо поки що вона, наша земля, окупована й чекає разом з нами повного тепла і волі.

Коли вже здавалося, що окупації не буде кінця й краю, що орки обсіли нас надовго, що тепер багатьом з нас прийдеться жити в постійній нарузі від самого тільки сусідства з окупантами,

наступило ПЕРШЕ КВІТНЯ – велика подія!

Селом радісно розходиться: "Наші на станції!". Цього не передати, таке потрібно відчути. Люди передають звістку одне одному, знають де по хатах залишились ті, хто так чекає.

Йду на станцію. Там два десятки наших бійців, їм тиснуть руки, обнімають, вітають, дякують. Сльози і радість! Наші прийшли! Невже діждалися! Ура! Нарешті свобода!

Якби тільки ніколи-ніколи більше не бачити клятих орків!

А потім був парад. Я служив в радянській армії, брав участь і бачив паради в Мінську, в Москві на тій їхній Красній площі, але такого бачити не довелось Це був парад всіх парадів, хоч і зовсім не був таким. Просто нашою вулицею йшло шестеро військових. Без знамен, різного віку, в різній формі, з різною зброєю, хтось був у цивільному, а хтось у військовому, вони йшли не "в ногу", без бравурної музики, шабель, однак ніхто й ніколи не зміг би з ними зрівнятися в наших очах. Бо це були вони – наші Визволителі!

Як же хочеться, щоб так як ми, свято звільнення від окупантів вже зовсім незабаром відмічали всі в нашій страждалиці-Батьківщині. І щоб настав такий очікуваний МИР!

Злі демонічні сили вкотре здійснюють геноцид нашого народу, але пам'ятаймо: зло ніколи не переможе! Бо на цьому завжди стояв та стоїть цей Білий Світ!

Олександр Мінович.