Читати книгу - "Поряд з тобою, Ірен Вастро"

-Добре, добре.- каже він та окинувши мене оком пішов за столик в кінець залу.

-Здається, план Жанни дає свої плоди.- кажу я.

-Будемо на це сподіватися.- каже Артем та їсть своє замовлення.

Їмо мовчки.

-Дякую за смачний обід.- кажу я.

-Я заплачу.- каже він, коли хочу дістати картку.

-Які ви благородні!.- кажу я.

-Ти завжди така?- каже коли ми залишаємо кафе.

-Яка така?- обертаюся і опиняюся досить близько до хлопця.

-Кусюча. Я не здивуюся, що ти досі без хлопця. Таку як ти складно полюбити.- каже він і моя усмішка спадає з обличчя.

-Знаєш, якби не Жанна, мене б поряд з тобою не було б. Ти настільки самовпевнений, що не хочеться бути з тобою поряд.- кажу я і йду в напрямку машини.

Артем опереджає мене та відкриває двері, а я сідаючи в авто випадково волоссям чіпляюся за  його годинник. Ми нахиляємося одночасно та стукаємося головами.

-Біда на мою голову. – каже намагаючись звільнити свій годинник від мого волосся, але стає тільки гірше.

-Гей, а легше можна, а то ти вирвеш його. Не дивно, що та Руслана тебе кинула.- кажу я і  нарешті моє волосся вільне.

А от погляд Артема злий. Він сідає за кермо та гучно зачиняє двері. Розумію, що трохи образила його, тому відвертаюся до вікна та сиджу всю поїздку мовчки.

-Дякую, що підвіз.- кажу я та виходячи бачу поряд з офісом хлопця, що мені подобався, але він не звертав на мене уваги.

Він в цей час пильно на мене дивится та  всміхається.  Артем же Махає мені рукою з авто та їде.

Заходжу в будівлю офісу, де мене наздоганяє  Леонід. Це  той хлопець, що мені подобається.

-Привіт.- вітається зі мною.

-Привіт.- вітаюся і я.

-Може познайомимося, красуне.- каже він мене наздоганяючи.- Я Леонід.- каже брюнет з карими очима.

-Злата.- кажу я зупиняючись.

-Злато, а це твій хлопець був? Чи ти вільна пташка?- питає спокусливо всміхаючись.

-Це мій друг.- кажу завчену легенду.

-Ясно. То може ми сходимо  якось в кіно на цьому тижні? Там кажуть гарна романтична комедія буде.- каже він.

Так, напевно план Жанни все-таки  діє. Хоча б  на Лео точно.  Погоджуюся на пропозицію Лео і задоволена повертаюся на роботу. Минає кілька днів.

-Які в тебе плани на завтра?- питає Жанна в п’ятницю  ввечері.

-Лео в кіно запрошував на вихідні.- кажу я.

-Який ще Лео?- питає здивовано.

-Леонід. Наш новий колега. Десь зо два тижні працює. Він мені встиг приглянутися. Та далі посмішки, я не йшла. А нещодавно, коли твій брат мене підвозив він запросив  мене в кіно.- кажу я.

-Отже мій план діє. Мабуть ти Лео подабалася і раніше, але факт того, що тебе можуть забрати змусив його зробити перший крок.- каже подруга.

-Ти випадково спеціальність з психологією не переплутала?- питаю я.

-До речі до Руслани теж дійшли чутки щодо вас з Артемом. Тому завтра він запрошує тебе на вечірку з нагоди фірми. Тому Лео перенеси на інший день. Нехай помучається.  А ми завтра йдемо по магазинах і салонах краси. Завтра буде другий крок у завоюванні Руслани. Побачимо наскільки вона байдужа до мого брата. Але і ви там хоч трохи більше в очі одне одному дивіться. Всміхайтеся. А не так, як в останню зустріч в цій квартирі.- каже подруга.

-Добре, Жанно. Я спробую.- кажу я втомлено видихаючи.

Завтра в мене буде сладний день!

Як гадаєте, чи вийде в Артема і Злати виконати задумане на вечірці?

Дякую тим, хто підтримав маю історію вподобайками та коментарями.

Ваша Ірен Вастро.