Читати книгу - "Поряд з тобою, Ірен Вастро"

Цілісінький день ми з Жанною їздили то по магазинах вибираючи гарну сукню, то по салонах краси роблячи гарну зачіску і макіяж. І ось я нарешті втомлена але красива здається готова до вечірки.

-Ти дуже гарна.- каже Жанна.

-Дякую. Все завдяки твоїй допомозі.- кажу я.

-Та ні, все завдяки картці Артема.- каже вона і ми сміємося.

Нарешті настає час, коли Артем має за мною заїхати. Лунає дзвінок у двері.

Це мабуть Артем. Виходжу на зустріч. Дивиться здивовано- оцінююче.

-Ну, як ми гарно постаралися, брате?- питає Жанна всміхаючись та дивлячись то на нього то на мене.

-Так. Мабуть.- каже трохи розсіяно.- То, що поїхали?- питає дивлячись на мене.

-Так.- кажу я йдучи за ним.

-Хо брате, брате, тепер я розумію чого тебе Руслана кинула. Ти не вмієш робити дівчатам компліменти.- каже свій висновок подруга.

-І тобі гарного вечора, сестричко.- каже він та обіймає на прощання.

-Гарно повеселитися вам.- каже подруга нам вслід.

Йдемо до машини та сідаємо кожен на своє місце.

-Злато, сьогодні все може скінчитися, якщо ми все добре зробимо.- каже Артем ведучи машину.

-Що ти маєш на увазі?- питаю.

-Якщо Руслана побачивши нас приревнує та повернеться до мене вся ця брехня закінчиться.- каже він.

-Я тільки за! – кажу радісно.

Приїджаємо на місце, Артем відкриває мені двері авто, дає руку та притримує за талію.

-Ну, що гра почалася!- каже він мені на вухо,  лоскочучи його  своїм диханням, а мені чомусь від цього стає приємно.

Так, стоп! Яке приємно?! Це все мабуть від того, що я давно на побаченні не була. Треба сходити з Лео. Терміново!.

-Що?- питає Артем на мене глянувши.-В тебе таке обличчя заклопотане.-  каже він на мене глянувши.

-Все добре, коханий.- кажу я всміхаючись, бо на нас уже звертають увагу його колеги, що заходять до кафе.

-Ну добре, кохана.- каже він і ми заходимо в кафе.

Звертаю увагу на гарне оздоблення, купу людей, музику та столики з закускою.

-Доброго вечора, Антоне Вікторовичу.- віттаються колеги з моїм хлопцем.

-Доброго вечора.- вітається він з ними.

Проходимо  до одного зі столиків.

-Коли всі посходяться я маю сказати декілька слів.- каже Артем оглядаючи зал.

-Прийшла вже твоя Руслана?- питаю я дивлячись на всі боки.

-Поки ні.- каже розчаровано.

-Може щось будеш пити?- питає в мене.

 -Апельсиновий сік.- кажу я.

-Добре.- каже він та йде в напрямку  бару.

-Така мила дівчина тут сама?- питає чоловік якого ми бачили в кафе. Семен здається.

-Ні, я не одна.- кажу я поглядом вказуючи на Артема.

-Ах так! Артему завжди дістаються найкращі дівчата.- каже він  дивлячись на Артема.

-А ви…?- питаю я.

-Я Семен його однокласник. Ми були не розлий вода, доки  не посварилися через Руслану.- каже сумно.

-Хто така Руслана?- зробила вигляд, що я нічого незнаю.

-Наша колега. Вона нам обом сподобалась, але обрала вона його. Та згодом мабуть не дочекалася пропозиції і покинула його. І як я розумію, він не дуже і страждав.- каже поглянувши на мене.

-Кохання така штука, одне приходить, а інше минає. – кажу  по-філософські.

-Ось твій сік, кохана.- каже Артем даючи мені сік та приобіймаючи.

-А я тут  з твоєю дівчиною розмовляю. З…- каже Семен.

-Злата. Мене звати Злати.- кажу я всміхаючись, в цей час рука на моїй талії змикається сильніше.

-Семене, а ти сьогодні тут з ким?- питає Артем.

-Я сьогодні сам. Шукаю половинку на вечір.- каже всміхаючись мене.

-Тоді я тебе розчарую, але Злата це вже моя половинка.- каже він дивлячись йому в очі.

-Я вже це зрозумів. Гарного вечора.- каже він та йде.

-Про що ви говорили?- питає нарешті мене  відпустивши з обіймів, до яких я здається починаю звикати. Мана якась!

- Про Руслану твою. Вона вже нарешті прийшла?- оглядаюся по залу.

-Так. Ось тільки заходить. Он вона в зеленій сукні.- каже він і мало слинки на неї не пускає.

А мені чомусь навіть боляче стає від його погляду на неї. Ну так, вона стильно одягнена, блондинка з довгим волоссям. Дівчина з секретаркою на пару проходять в приміщення. Вона зустрічається з ним поглядом і киває йому. В цей час Христина їй щось розказує. Вони підходять до нас і вітаються.

-Доброго вечора, Артеме Вікторовичу.- вітається Христина.