Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko 📚 - Українською

Читати книгу - "Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Становлення Бойового Мага" автора Andrii Noshchenko. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 32
Перейти на сторінку:

Глава четверта. Завершення контракту. 

    ⁃    Фффиррр, мряу, звичайно я не сон, я ваша служниця і буду вам в усьому допомагати доки ви тут живете. - вона уважно стежила як я цнотливо прикривався руками - Лягайте, я допоможу вам помити голову. 
    ⁃    Дякую, я сам! А ти йди но… йди но їсти приготуй, поприбирайся там чи що…
    ⁃    Ойлеле, що ж то пан такий соромʼязливий! - сказала виходячи з кімнати і грайливо вимахуючи рудим пухнастим хвостом. 
Отож тобі! Ну треба? Я швидко змив мило з голови і виліз з ванни. Поруч на стільці лежали лляна сорочка і такі ж штані. Хутко витершись і вдягнувшись я пішов до кухні звідки було чутно позявкування посуду та приємні запахи. 
    ⁃    Як тебе звуть? - запитав, увійшовши до кімнати. 
    ⁃    Звіть мене Мія, пане. - її великі руді вуха злегка зігнулись, немов у реверансі, а потім знов випрямились. 
    ⁃    Я Аней. 
Я сів за стіл та узяв до рук виделку. Мія стала позаду мене зліва і завмерла. Настала незручна тиша. 
    ⁃    Може сядеш за стіл і повечеряємо разом? 
    ⁃    Ні пане, я проста служниця і за правилами не маю сидіти з вами за столом. 
    ⁃    Ой, не вийожуйся, в мене є чого тебе запитати і мені не подобається, коли у розмові співбесідник шкеребе мою потилицю очима. 
Я фізично чув як працюють її мізки, намагаючись поєднати правила з моїм наказом. Схопивши виделку Мія сіла навпроти мене і примжуривши свої зелені очі з вертикальними зіницями промуркотіла:
    ⁃    Я слухаю ваші питання дуууже уважно. 
    ⁃    Ти мала рацію, коли питала, чи вперше я бачу кішколюда. Насправді, до сьогодні я і не підозрював про існування інших розумних рас окрім людей. - я зробив невеличку паузу. - Скажи, чи багато не людей тут живе?
    ⁃    У самому князівстві мало, - почала вона, підсовуючи до себе тарілку з мʼясним салатом,- тут холодно і бррридко, мряв. Я та мої подруги працюємо тут на хазяїна Хека тому, що він дуже добре платить, тож ми можемо допомагати свому племені. А от на південь та схід континенту звіролюда дуже багато, чи не більше, аніж людей. Що до кількості рас то я і сама не знаю, ніколи їх не рахувала. Кількадесят, мабуть. Є ті, що сприймають людей нормально, як ми. Є більш нейтральні. Але існують також види, що вбивають лише завидівши. Та їх не так варто боятись. Хто на справді жорстокі та підступні…
Тут Мія опустила голову і притисла вуха, її ротик скривився у злому оскалі і вона напів сказала напів прошипіла:
    ⁃    Це племʼя девʼятихвостих лисів! Як зустрінеш когось з цих підступних хвостатих вилупків - тримайся від них подалі! Ця погань зваблює людей, втирається в довіру, а потім, коли жертва втратить пильність, виїдає їй печінку! Зазвичай це є смертельно для людської раси, і навіть цілителі пʼятого класу не можуть врятувати жертву. 
    ⁃    Нє, не злякала, я не такий полохливий як здається на перший погляд. 
Мія розслабилась відкинувшись на спинку стільця. 
    ⁃    Та я і не лякала, а просто попередила. Чи ви, пане, думаєте що з вашою силою воїна третього класу зможете протистояти девʼятихвостим? 
    ⁃    Вони настільки сильні?
    ⁃    Ну, в середньому їх фізична сила приблизно на рівні Бойового Майстра середнього ступеню, але їх духовна сила та магія ілюзій - от що становить справжню небезпеку! Навіть не кожен маг восьмого кола здатен їм протистояти. 
Знов мене тицьнули мордою у мою слабкість. 
    ⁃    Добре, як тільки-но побачу десь щось схоже на девʼять лисячих хвостів, одразу побіжу просити твого захисту! 
    ⁃    Та ну вас, пане! Піду краще підготую вам ліжко! 
Мія підвелася з-за столу. Я ще посидів, крутячи в пальцях чарку з легким алкоголем, та роздумуючи де б його дістати багацько ядер монстрів, чи взнати якись інший варіант як стати сильнішим. В моєму сховищі усе ще лежало двадцять два ядра другого класу, але то все одно що краплина в морі. Тож, або повертатись до лісу, або… але у будь якому випадку спочатку треба буде зайти до гільдії магів. А вже потім приймати остаточне рішення. 
Почувши в одній із спалень тихе сопіння, я відчинив іншу і ліг у ліжко. Та не встиг заплющити очі, як спочатку гримнули сусідні двері, а потім відчинилися мої. 
    ⁃    Як ви могли, пане! - розлючена Мія стояла у двірному отворі в напівпрозорій сорочці. - я вам там ліжко підготувала, а ви просто пройшли повз?!
Тут я взагалі втратив дар слова. Та що тут коїться? Якісь місцеві забобони, котрих я не розумію? Мія підскочила до ліжка і сівши на мене зверху схилилась до обличчя. Небезпека!
     -  Я тут для того, - сказала вона, кладучи руку мені на груди - щоб
         виконати усі, усі забаганки пана, навіть самі сміливі!
Я завмер на хвильку, гадаючи що ж робити і чи не варто дременути звідси подалі прямо зараз. 
      - У тебе очі в темряві світяться, це лячно, тож давай не треба моїх  сааамих сміливих забаганок!
Я відчув як напружилось її тіло і вже був готовий перехопити пазурі, котрі могли, ймовірно, летіти мені в очі. Натомість вона встала і повільно пішла до дверей. Хвіст її несамовито вимахував зі сторони в сторону, розкидаючи по кімнаті дрібну пухнасту шорстку. 
    ⁃    Гапчхи! - гучно чхнув я. 
    ⁃    Пане! Пане-е! Ви вже вдруге відмовили Мії! Ще раз так зробите, і я вас не пробачу! Я вас покараю! - і грюкнула на тім дверима.  
Та що за маячня?! 
Та й грець з ним, вирішив я, треба спати. 
Зранку Мія провела мене до кабінету Хека в будівлі торгової гільдії. Старий виглядав поважно, зовсім відрізнявся від того Хека, яким він був в ще день тому, коли ми їхали до столиці. 
    ⁃    Проходь, проходь, Анею, радий тебе бачити! - він підхопився з-за столу і провів мене до дивану та сів поруч. 
    ⁃    Доброго дня, пане Хек, ви хотіли мене бачити? 
    ⁃    Ой, та який там пан, для тебе я завжди просто Хек, добре? Я чому тебе покликав, - продовжив він, поправляючи борідку, - хочу владнати деякі наші спільні справи. 
Після цих слів він витяг два великих гаманці. 
    ⁃    Ось тут, - протяг він мені перший - двісті золотих, що я винен тобі за контрактом. А ось тут, у другому, сорок шість золотих, чотири срібних та пʼять бронзових монет що я справив за туші монстрів у гільдії ремісників. І з сьогоднішнього дня я почну зʼясовувати хто ти, можливо хтось щось зна про тебе у столиці. 
    ⁃    Дякую Хек. Та чи можу я трішки змінити умови контракту. Навіть не змінити, а спростити…
    ⁃    Змінити… - на чолі Хека поглибшали зморшки. - Це не так просто під наглядом Ока Судді. 
    ⁃    Ти не вірно мене зрозумів, я хочу відмовитись від другої частини твоєї обіцянки, не треба шукати то, хто я є, мене вже й так усе влаштовує. 
Хек глибоко замислився. 
    ⁃    Не вийде. Моє сумління у цьому випадку не буде зовсім чистим і Око Судді не підтвердить виконання контракту. 
    ⁃    Тоді допоможіть мені замість цього придбати спорядження для воїна, такий обмін можливий? 
Старий аж засяяв після цих слів:
    ⁃    Та звичайно ж! Можеш вибрати усе що завгодно у моїй гільдії, не соромся! Обіцяю, що кращої якості аніж у нас ти не знайдеш у цьому князівстві, навіть у гільдії ремісників!
Він витяг сувій контракту з персню та розгорнув його
    ⁃    Я, Хек, іменуємий у контракті як «замовник», підтверджую зі свого боку, що усі умови контракту були виконані!
Він подивився на мене, мов натякаючи, що настала моя черга. 
    ⁃    Я, Аней, іменуємий у контракті як «виконавець» підтверджую зі свого боку, що усі умови контракту були виконані! 
Над нами знову зʼявилася магічна печать у формі ока і я відчув, що щось сильне злегка копирсається у моїх думках. Я моментально спробував захиститись і виштовхнути це щось, але, звісно, в мене нічого не вийшло. 
    ⁃    Виконання контракту підтверджено! Пені та штрафи по контракту для обох сторін становлять нуль відсотків лишившогося віку! - гучно пролунало згори. 
Після чого червоні стрічки зірвалися з наших рук і знов перетворилися на магічну печать на пергаменті, а текст з нього зник. 
    ⁃    Ого, - сказав я, - ця штука багаторазова!
    ⁃    Я хотів ще попросити, щоб Мія показала мені місто і зводила до гільдії магів, це можливо? 
    ⁃    Та звичайно! Мііієєєчка! - погукав Хек і та миттю прослизнула у ледь відчинені двері. - Покажи пану Анею усе, чого він попросить, але спочатку підберіть йому спорядження з верхнього поверху, він може узяти усе, що забажає!
Хек підійшов до столу і витяг з нього срібний жетон. 
    ⁃    Ось, покажи розпоряднику, щоб не виникло зайвих питань. 
Я подякував і ми на цьому розпрощались. 
    ⁃    Пішли, пішли, пішли! Охохохо! Зараз будем тринькати гроші Хека! - Мія схопила мене за руку та потягла східцями на четвертий поверх. 
«Жінки витрачають гроші з розумом. У підсумку ні грошей, ні розуму.» пробурмотів я старе прислівʼя та покірно пішов за нею. 
За деякий час я і сам захопився безкоштовними «покупками» з четвертого поверху, де були найкращі зразки товарів торгової гільдії цього регіону. Брав я усе, що було корисним - від взуття та одягу з магічним покращенням другого та третього класу, до найпрактичніших екземплярів холодної зброї, таких як лук зі стрілами, пару списів та мечей і ножі з кинджалами. Блідий розпорядник лише спостерігав за цим розграбуванням і намагався не втратити тями. Але я памʼятав одне: дають - бери, бʼють - біжи!  Тож я брав, принаймні поки що. 
    ⁃    А тепер, - сказала Мія розпоряднику, водячи срібним жетоном у нього попід носом, - нам потрібен перстень сховище, щоб покласти усе це добро!
Бідолашний зблід ще дуже, здавалося, що ще мить і він втратить свідомість, але покірно повів нас до кімнати з особливо міцними дверима. На вітрині в середині було виставлено з десяток перснів різного розміру та дизайну. 
    ⁃    Оцей! - Мія танула пальцем у найрозкішніший з них. 
    ⁃    Зажди хвилинку, мені потрібно щось саме непомітне, я занадто слабий зараз, щоб хизуватися оточуючим своїми статками. 
У розпорядника аж сльози вдячності потекли після моїх слів. Він витяг з вітрини маленький перстень з темної міді, інкрустований невеликим білим камінцем. 
    ⁃    Ох і сміття! - Мія надулась, що я не схвалив її вибір. 
    ⁃    Дозвольте, пане, мені потрібна краплина вашої крові, щоб активувати сховище. - розпорядник протяг мені гостру голку з дивного металу. 
Я вколов собі пальця і на шкірі зʼявилась маленька червона капля, що барвіла тисячами золотих іскорок. 
    ⁃    Яка дивна в тебе кров! - Мія моментально підскочила і сунула носом до моєї руки. - Я такого ніколи не бачила і не чула! Що за неймовірний запах!
Бубоніла вона усе ближче наближаючи свого носа до краплі. 
    ⁃    Стоять! - я схопив її за руде вухо відтягуючи подалі - Сподіваюсь, що побачене сьогодні не вийде за межі цієї кімнати?
    ⁃    Та дуже треба! - пирснула вона, - Я не пускаю пліток!
Розпорядник лише мовчки кивнув і вмочив камінь персня у кров. Той на мить засвітився і знов став білим та мутним. 
    ⁃    Тепер просто подумайте про сховище, і ви побачите його зсередини. Якщо потрібно щось сховати чи витягти з нього, то теж достатньо просто побажати цього. 
Яка дивна річ! Я подумки зазирнув всередину і опинився в порожньому кубі зі стороною метрів десять. Тисяча кубометрів! Нічого собі! 
Я надів персня на вказівний палець і ми пішли до речей, що навибирали раніше, щоб зібрати їх. 
    ⁃    Ну що, готова йти далі? Нам тепер у гільдію магів!
Але неприємності зустрілись нам раніше. Коли ми вже спустились на перший поверх і йшли через фойє до виходу з гільдії, якись щогол років двадцяти, вдягнений дорогий, добре пошитий по його статурі одяг, з довгим світлим волоссям що спускалося вздовж худорлявої гострої мордочки, підскочив до Мії і міцно схопивши її за плече гучно вигукнув:
    ⁃    О Мія моя! Де ж ти так довго ховалася від очей моїх? Я вже кожен день до цих нетрів ходжу, лиш тебе побачити щоб!
Мія смикнулася у сторону, але той тримав її міцно, і все що вона могла то тихо прошипіти:
    ⁃    Відпустіть мене! Зараз же! 
Та натомість хлопець спробував схопити її ще й за другу руку. Тож тут я вирішив втрутитись, бо ж Мія то моя служниця. Тому зробивши пару кроків вперед, я схопив його за руку, що тримала Мію за плече і помірно стиснув, достатньо, щоб дівчина вирвалась. 
    ⁃    Ну що ви, пане, нащо ви до моєї служниці причіпились? Я розумію, парубочі гормони, те та се… Та як вам настільки димить, то ви вільно можете усамітнитись і там тихенько цуцика свого цнотливо придушити разів зо два. Може навіть згадуючи, як ви Мієчку тримали за плече!
Хлопчина почав нервово сіпатись, намагаючись вирвати руку, тому я відпустив. 
    ⁃    Чого ви стоїте?! Схопіть його! - заверещав той одразу як звільнився. 
Після його крику біля мого горла моментально блиснули леза мечей. 

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 3 4 5 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko"