Читати книгу - "Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko"

Глави 5-6

Глава пʼята. Поза магією. 

 

Швидко! Я навіть не зрозумів, звідки вони зʼявились. Один з правого боку, другий з лівого, вони наче матеріалізувались у повітрі разом з мечами біля моєї шиї. 

Ой-йо! Які прудкі хлопи! - сказав я, обережно підсовуючи вказівні пальці між лезами та своєю шкірою і відводячи голову назад. 

Досить безглузда дія, враховуючи те, що кожен з цих двох був набагато сильнішим за мене. Тим часом з усіх боків повисипали воїни на чолі з Маржем і оточили усіх нас наставивши мечі. Моя Мія присіла навпочіпки, з її пальців вилізли довжелезні пазурі а на червоних щічках зʼявилися довгі котячі вуса. Зазвичай спокійний пухнастий хвіст стирчав зараз трубою, задерши її коротку спідницю аж на спину. Оце так трансформація! Подумав я. Але ззаду видок, мабуть, був ще краще!

Відпустіть його, бо я зараз вашому вилупку крашанки вирву! - зашипіла вона. 

А вона тут не жартує. Я б на місті цих охоронців точно подумав, бо зупинити таку фурію…

Ану живо прибрали мечі! - заволав Марж, - Ви у торговій гільдії а не у себе в княжому дворі!  Заспокойся, Марж! - голосно сказав я. Ви, звичайно, молодці, але для цих двох ви усі не страшніші за куріпок, і вони точно здатні влаштувати тут односторонню бійню - І ти, Мія! Я зараз з ним домовлюся!   Ну що, малий? - звернувся я вже до хлопця - Може, розійдемось по доброму, чи ти ще впевнений, що вивезеш усі наслідки?  Та я тебе, холоп, згною! - знов почав він вопіти…

Ну що за неадекватне створіння! І звідки такі як він зʼявляються на мою голову?! 

Що тут відбувається? - почувся голос Хека позаду мене 

Старий рішуче проліз крізь стрій охорони та став поміж мною та хлопцем. 

О, то це знову старший син князя тут неприємності влаштовує! Пане старший син князя, - оце його «старший син князя» було насичене таким презирством, що аж блювати тягло - якщо ви хоч пальцем зачепите шановного гостя торгової гільдії, то гільдія з того ж моменту скористається третьою статтею Хартії, та оголосить торгове ембарго княжому двору, після чого, на підставі тої ж третьої статті, банк гільдїї запросить моментальне погашення усіх кредитних ліній княжого двору, з процесом відчуження рухомого та нерухомого майна княжого двору! Якщо ви впевнені, пан старший син князя, що ваша дурна макітра втримається на вашій тонкій шиї після такого, то вперед, махніть мечем. Якщо ж ні, то зараз же забирайтесь звідси, щоб вами тут і не пахло! 

Нещасний князівський синок то блід, то червонів з кожним словом Хека, починаючи розуміти у яку халепу він встряг. 

Я рахую до трьох! - старий підвищив голос - Раз! Відпустіть! - звизгнув синок князя своїм охоронцям і побіг до дверей.  Сьогодні ввечері ваш батько отримає від мене доповідь про ваші дії у гільдії! - крикнув Хек йому у спину. 

Двоє, що тримали мене під мечами, теж мов розтали. Я намагався запамʼятати як вони рухаються, але мало з того що вийшло. 

Сильні! - сказав я з заздрістю, проводжаючи їх поглядом - Дякую, Хек, цього разу ти мене врятував.  Та пусте, цей тупий вишкварок вже не вперше воду каламутить. Сподіваюсь, я не доживу того часу, коли і якщо він стане наступним князем.  Дякую вам усім! - звернувся я до Маржа і його команди, а також до Мії - Але прошу, більше не ризикуйте своїм життям заради мене. Ті двоє були дуже сильними, ви б нічого не змогли вдіяти. Домовились? 

Усі тихо загомоніли і навіть закивали. Мія узяла мене за руку:

Ну що, йдемо у гільдію магів?  Вибач, але плани трохи доведеться змінити, поки в мене ще свіжа памʼять. Марж, тут де є недалеко тренувальний майданчик?  Марж, проведи його на майданчик на складах гільдії! - крикнув Хек по дорозі до свого кабінету.  Старий, а вуха ще нівроку! - пробубонів я тихенько. 

Тренувальний майданчик гільдії був величезний, на ньому стояли не лише піраміди з тренувальною зброєю та тренажери для розвитку фізичної сили, а й кілька маріонеток другого та третього класу для спарингів. Роздивившись усе навкруги, я підійшов до одної з пірамід і узяв короткого тренувального списа для ближнього бою. Зробив кілька замахів, щоб розігнати кров, після чого перейшов до відпрацьвань вправ з колючих ударів двома руками, коли ліва рука майже нерухома, а права повністю контролює списа за вток, що давало можливість моментально змінювати напрям, силу та дальність удару. 

Спочатку повільно, а потім прискорюючись, я наносив удари по уявному противнику - стопа, коліно, пах, живіт, груди, шия, голова, після чого усе це у зворотному напрямку. Усе швидше і швидше, доки повітря не почало гудіти навколо ратища списа. Відпрацювавши удари з місця, я перейшов до ударів у русі - при наступі, відступі, обходу з правого та лівого флангів. При цьому окрім рук доводилось контролювати і свої ноги, адже кожен з ударів мав відбутися коли обидві ноги твердо стоять на землі - лише у цьому випадку удари мали максимальної можливої сили. 

Ще швидше! Сильніше! Швидше! Ще швидше, адже це не межа! Повітря неустанно гуло навкруги мене, дрібні краплі поту почали зриватися з моїх рук та вибухати паром, інколи потрапляючи під удар списом. 

Поступово воїни з майданчику зупиняли свої тренування і підходили поближче, а я все продовжував виконувати удари, аж поки ратище несподівано розлетілося дрібними друзками, не витримавши навантаження від ударів об повітря. 

Розбив! - рознісся гомін навкруги - Розбив об повітря! Як це можливо?  Хуууух, - видихнув я, сідаючи у позу лотоса на тому ж місці. 

Тепер, розігрівшись та спустошивши думки, настав час для цілі моєї появи тут. Я заплющив очі і спробував в усіх деталях пригадати рухи тих двох. Відновивши усю картину, почав детально розбирати найдрібніші рухи їх мʼязів, послідовність, кількість сили, що була прикладена кожного момента часу до кожного з мʼязів…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍