Читати книгу - "Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko"

Я піднявся, заплющив очі і зробив перший крок. Грргхг! Як боляче! Ще один крок! Їтіть твою маманю! Нестачу сили у мʼязах я намагався компенсувати пришвидшеним кровообігу, від чого вени по тілу почали набрякати, чорно-синіми вужами вилазячи попід шкірою… Перепочивши хвилину знов почав -  крок! Ще крок! Іще один! Не зупиняйся!

З часом біль почав відступати, тіло потроху адаптовувалось до незвичних йому рухів і моя хода вже ставала схожою на моментальне пересування тих двох…

За годину, знесилений я впав на спину на брудну землю. 

Хаааааа! - з шумом видихнув гаряче повітря з легень, що були мов і вогні - Добре!

А що буде, як поєднати цю техніку рухів з моїм володінням списом? Раптом подумав я. Було б цікаво побачити результат. Та сил на такі експерименти в мене вже не було. 

Пане Анею, - присів Марж поруч - а ви бува не досягли зараз рівня Бойового Майстра?  Бойового Майстра? - перепитав я дивлячись у небо - Не знаю. А можна десь перевірити? Звичайно! - Марж піднявся і простяг мені руку - Ходімо! Ваші рухи зараз були тим, на що здатні лише Бойові Майстри!

У голосі Маржа можна було відчути і захоплення і занепокоєння одночасно. Ми підійшли до великого сталевого ящику на краю майданчика. На поверхні ящика була лише чорна квадратна пластина пів на пів метри та круглий циферблат над нею. 

Вам потрібно щосили два рази вдарити по цьому квадрату кулаком. Перший удар - без аури, другий - з допомогою аури. Після чого буде вирахувано вашу справжню силу. 

Я видихнув та щосили провів прямий удар по квадрату. Аж кістки загули. Після чого повторив, але вже на всю використовуючи ауру. Стрілка на циферблаті почала рухатись. Воїн першого класу нижня ступінь, середня ступінь, вища ступінь. Воїн другого класу нижня ступінь, середня ступінь, вища ступінь. Воїн третього класу нижня ступінь, середня ступінь, вища ступінь… Стрілка продовжила рухатись і здавалось ось-ось перетне позначку Бойовий Майстер. Але ні, трішки повагавшись вона зупинилася за одну тоненьку рисочку до Майстра. 

Фуууух, - видихнув Марж - це добре, добре. Бо інакше довелося б щось робити. 

Я здивовано подивився на нього, очікуючи пояснень. 

Якщо б ви досягли рівня Бойового Майстра, то баланс сил у князівстві було б порушено. І тоді вам би довелося вирішувати - покинути князівство і йти у одне з королівств чи імперій, приховувати свою силу, або присягати на вірність княжому двору. Інакше не можна, за цим пильно стежить церква Білих Близнюків, такі правила Хартії. Наприклад, княжий двір є найсильнішим своєю військовою міццю, торгова гільдія найсильніша у князівстві грошима, реміснича - кількістю виробництв та устаткування…. Лише такий розклад підтримує баланс, котрий був встановлений після темних віків церквою, і баланс цей діє по усьому континенту. Якщо його не підтримувати, то континент знов поглинуть нескінченні війни та розбрат. Принаймі, так стверджує церква. 

Здається, не все так просто у цьому світі, як здавалось. Та марно про це зараз думати. 

Йдемо додому! - сказав я до Мії, що стояла в стороні.  Пане, - Мія підскочила і зазирнула мені у вічі, - аби ви стали Бойовим Майстром, я б ніколи, ніколи й нікому про це не сказала! Моя ти кицю! - засміявся я та погладив її по голові - Пішли но вже. 

Усю ніч мені снилася якась маячня, де я, але вже не молодий, сиджу над сторінками старого конспекту та правлю їх, чи роблю позначки на полях. На тих сторінках можна було побачити багацько магічних кіл та печатей, текст було писано дивними рунами, малюнки ж в основному були схемами цілого людського тіла і окремих кісток, органів та мʼязів. 

Я вже бачив ці сторінки! - від цієї несподіваної думки я прокинувся і сів на ліжку. 

Так, я точно бачив ці, або схожі на ці сторінки, коли опинився у лісі, перед тим як вперше створити магічне коло. Як таке можливо?

Мія! Збираймося до гільдії магів!

Гільдія магів була розташована у східній частині міста, тож вийшовши з дому ми не стали брати візницю, а пішли пішки, бо Мія ще хотіла показати мені міську торгову площу і базар. 

На базарі було людно, шумно і панував безлад. Продавці та продавчині горлопанили, рекламуючи свій товар та зазиваючи покупців, а покупці в свою чергу дерли горлянки збиваючи ціни продавцям. Прилавки та вітрини майоріли різноманіттям дешевих товарів, та нічого путнього я там не побачив. Мія купила дві шпажки мʼясних кульок у клярі і протягла мені одну. 

Дякую, але я не хочу. - відмовився.  Даремно! - Мія зубами здерла одну з кульок зі шпажки та продовжила, шамкаючи набитим ротом - Шмаколики, то є найкращий винахід людства!  Щоооо? - продовжила вона, коли я розсміявся - Я саме за смаколики людей і полюбила! Усе дитинство в племені сире мʼясо, сира риба… Іноді, коли виходили на полювання, мʼясо та риба були вʼялені… І так до пʼятнадцяти років! Брррр, гидота. А от люди вміють - вона на мить замовкла підбираючи слово - радувати себе! Будь обережна, бо з часом від смаколиків прудкі кошенята перетворюються на товстих лінивих котів.  Нєєєє, такою мені точно не бути, я знаю свою норму у пʼять - шість разів смаколиків на день…

Так, весело шуткуючи ми підійшли до гільдії магів. 

Солідно! - сказав я, роздивляючись величезний чотириповерховий будинок з жовтого каменю під чорною черепицею. 

За інформаційною стійкою у вестибюлі сидів, розхитуючись на стільці,  молодий білявий маг, що від нудьги створював магічні кола, котрі стріляли маленькими вогниками по магічним метеликам, що вилітали з великого магічного кола над його головою. 

Добрий день! - Мія сперлася на стійку розмахуючи срібною табличкою, що їй видав Хек учора - Нам треба пройти тест на магію!

У мага повільно почали розʼїздитись очі. Він спробував одним оком стежити за своєю грою, а іншим глянуть таки, хто його турбує. 

Ой! - зойкнув він, коли табличка пролетіла зовсім близько від його ока. Від цього рівновагу було вкінець втрачено, через що маг разом зі стільцем полетів шкереберть на підлогу - Ой-йо-йо-йой!