Читати книгу - "Всі системи: небезпека, Марта Веллс"

Клієнти відреагували бурхливо. Пін Лі та Оверс гучно обурились, а Ратті театрально здійняв руки до неба. Як я вже казав, усі вони дружили одне з одним, тому стримувалися куди менше, ніж люди, з якими мене пов’язували попередні контрактні зобов’язання. Саме тому я, визнаю, насправді тішився цим контрактом, доки щось не спробувало з’їсти мене й Бгарадвадж.

Система безпеки записує все, навіть те, що відбувається всередині капсул для сну, тож я все бачу. Саме тому простіше вдавати робота. Оверс і Арада — пара, вони завжди поводяться так, наче є одним цілим, а їхній найкращий друг — Ратті. Ратті має нерозділені почуття до Пін Лі, але не психує через це. Пін Лі часто втрачає самоконтроль і жбурляє речі на самоті, але не через Ратті. Гадаю, постійний нагляд компанії нервує її більше, ніж інших. Волеску настільки захоплюється Менсою, що його почуття могло б перерости в закоханість. Пін Лі також, але водночас вони з Бгарадвадж час від часу фліртують у звичній старій манері, що вказує на тривалість їхнього зв’язку. Єдиний одинак — Ґуратин, але, схоже, йому імпонує товариство інших. Він має спокійну, легку усмішку і, здається, всім подобається.

Цю групу вирізняє низький рівень стресу. Люди рідко сперечаються чи навіть підколюють одне одного задля розваги. Насправді з ними доволі комфортно співіснувати, доки вони не намагаються розмовляти чи якось іще взаємодіяти зі мною.

Висловивши невдоволення, Ратті запитав:

— Отже, ми ніяк не можемо дізнатися, чи була та істота відхиленням від норми, а чи такі почвари мешкають на дні всіх кратерів?

Арада, одна з біологів, відповіла:

— Знаєш, я певна, що таки мешкають. Якщо великі птахоподібні, яких ми бачили на сканерах, часто прилітають на бар’єрні острови, ця істота може на них полювати.

— Це б пояснило, звідки взялися кратери, — замислено відказала Менса. — І прибрало б хоч одну аномалію.

— Але хто видалив додатковий звіт? — поцікавилася Пін Лі, і я погодився, що це питання куди важливіше. Вона повернулася до мене різким рухом, таким, на які я вже привчив себе не реагувати. — А хаб-систему можна хакнути?

Чи можливо це ззовні, я гадки не мав. А зсередини — елементарно: послуговуючись вбудованим інтерфейсом у своєму тілі, я зробив це граючись — хакнув систему, щойно вона з’явилась онлайн, коли ми облаштували базу. Довелося: якби вона як слід перевірила модуль контролю і мій потік, постало б багато незручних питань, а мене б розібрали на запчастини.

— Наскільки мені відомо, це можливо, — сказав я. — Але ймовірніше, звіт пошкодили ще до того, як ви отримали дослідницький пакет.

Дешеве барахло. Так і знайте.

Простір заповнили стогони й скарги на потребу платити купу грошви за паскудне обладнання (я не сприймав це за особисту образу). Менса сказала:

— Ґуратине, може, вам із Пін Лі вдасться з’ясувати, що трапилося.

Більшість моїх клієнтів мають тільки одну спеціальність, а відправляти експерта з систем у розвідувальну експедицію немає сенсу. Компанія надає всі системи та обладнання (медичне оснащення, дрони, мене тощо), а також займається їх обслуговуванням. Це частина придбаного клієнтами пакета. Але схоже, що Пін Лі — талановита аматорка в галузі інтерпретації систем, а Ґуратин має перевагу завдяки внутрішньому інтерфейсу.

Менса додала:

— А тим часом скажи: у групи «Дельта-Випад» такий самий дослідницький пакет?

Я перевірив. Хаб-система стверджувала, що це дуже ймовірно, проте ми тепер знали, чого варта її думка.

— Можливо, — сказав я.

«Дельта-Випад» — ще одна дослідницька група, схожа на нас, проте перебуває на континенті з іншого боку планети. Та експедиція масштабніша, її висадив інший корабель, тож люди не зустрічались особисто, тільки час від часу спілкувалися через комунікатор. До мого контракту вони стосунку не мають, у них власні вартмехи — згідно зі стандартом, один на десятьох клієнтів. Передбачається, що ми можемо зв’язатися в екстреній ситуації, проте відстань у пів планети — природна перешкода.

Менса відкинулася на кріслі й зчепила пальці:

— Гаразд, ось як ми вчинимо. Нехай кожен з вас перевірить окремі розділи пакета відповідно до своєї спеціалізації. Спробуйте виявити будь-яку відсутню інформацію. Коли сформуємо перелік недостач, я зв’яжуся з «Дельта-Випадом». Побачимо, чи зможуть вони надіслати нам файли.

Це був чудовий план, адже він жодним чином не залучав мене. Я спитав:

— Докторко Менса, я вам ще потрібен?

Вона повернулася на стільці обличчям до мене:

— Ні, я зв’яжуся з тобою, якщо виникнуть питання.

Були в мене контракти, де доводилося стояти біля людей день і ніч, просто на випадок, якщо клієнтам щось потрібно буде зробити, бо вони лінувалися використовувати потік зв’язку, щоб покликати мене.

Потім Менса додала:

— Можеш лишитись у командному приміщенні, якщо бажаєш. Хочеш?

Вони всі поглянули на мене, і більшість усміхалися. Носіння броні має одну ваду: я звик до непрозорого заборола, а тому розучився контролювати вираз обличчя. Не сумніваюся, що просто зараз на ньому читалося щось близьке до моторошного остраху або навіть приголомшеного жаху.

Менса вражено припіднялась і квапливо додала:

— Або ні. Взагалі, роби як тобі краще.

— Мені треба перевірити периметр, — відказав я і зміг розвернутися й вийти з командного приміщення нормально, а не так, наче тікаю від велетенських лихих почвар.

Повернувшись до безпечної вартівні, я притулився головою до вкритої пластиком стіни. Тепер вони знають, що вбивцебот хоче перебувати в їхньому товаристві не більше, ніж вони — в його. Я на дещицю себе видав.

А такого допускати не можна. У мене надто багато таємниць, і видавши одну, ризикую не вберегти й інші.

Відштовхнувшись від стіни, я вирішив і справді попрацювати. Насторожувала відсутність додаткового звіту. Директив не було. Мої освітні модулі — дешевка; більшу частину корисних фактів про безпеку я дізнався з освітньо-ігрових програм на розважальних каналах. (Дослідницькі групи, видобувні, біологічні й технологічні компанії мусять нас орендувати — інакше їм не дають фінансових гарантій; але ми дешеві у виготовлені й нетямущі. Нас би не наймали ні для чого, крім убивств, якби цього не вимагалося.)

Одягнувши додаткову натільну шкіру й запасний набір броні, я обійшов периметр і порівняв поточні показники ділянки і сейсмічні звіти з даними, які ми виміряли після прибуття сюди. Ратті й Арада розмістили в потоці нотатки, що фауна, подібна до істоти, яку ми тепер звемо Нападник, могла прорубати аномальні кратери в дослідницькому секторі. Проте навколо бази нічого не змінилося.

Також я переконався, що і на малій, і на великій цикадах є повний набір першої необхідності. Сам поклав їх туди, але тепер здебільшого перевіряв, чи люди не наробили дурниць, відколи я востаннє інспектував запаси.

Я зробив усе, що міг придумати, а тоді дозволив собі перейти в режим очікування й додивитися серіали. Проглянув три серії «Місячного святилища» і саме прокручував у пришвидшеному темпі сцену сексу, коли докторка Менса надіслала мені через потік кілька зображень. (У мене немає частин, що б стосувалися тендеру або сексу: якщо вони передбачені конструкцією, ви працюєте сексботом у борделі, а не вбивцеботом, — тому, мабуть, сцени сексу й видавалися мені нудними.) Я поглянув на зображення з повідомлення Менси, а тоді позначив собі, де поставив серіал на паузу.

Час зізнатися: насправді я гадки не маю, де ми. У дослідницькому пакеті є — або мала б бути — повна супутникова мала планети. Саме так люди вирішують, де проводити дослідження. Я ще не дивився на мапу і взагалі мало зазирав у дослідницький пакет. На своє виправдання скажу, що ми провели тут двадцять два планетарні дні, а єдиною моєю