Читати книгу - "Веле Штилвелд: Сни далеких світів, Веле Штылвелд"

"Хуліган? А гулі нам… Ам-м!"

Ось чому ніхто з ітакців ні разу не намагався перетинати цей рів, та й просто наближатися до цієї прочно неконтактної стіни. Ті, хто не знав, говорили, що за межами стіни починалася дика степ, але знавці стверджували, що вся вона розрита захисними бункерами і міжбункерними шляхами повідомлення, а також технологічними капонірами, в яких ховалися різнокаліберні пускові і пуско-посадкові установки. Перші від других відрізняла компактність, їх можна було перевозити по степу спеціальними маневреними тепловозами, другі ж, будучи з чергового капонірного лігва, розкладалися подібно дитячим трансформерам в немислимі ажурні конструкції з безліччю ліфтів і платформ. Втім, і ті, і інші – всі ці установки виникали абсолютно несподівано там, де тільки що колосився в людський зріст ковила, і давали старт черговим космічним човникам або рейсовим шатлам, що несли космічну братву у всій її різношерстності на орбітальну станцію "Омнібус", з якою вони стартували в дальній космос хоч би й на чортові закулички…