Читати книгу - "Життя поспіхом, Сінторас Ватерлей"

— Звісно можете, проте вам доведеться почекати.

— Гаразд, тоді до зустрічі, порадите чим можна зайнятися?

Проте відповіді на останнє питання Валентин не почув. Не через те, що людина, що працювала на приймальні була груба, а через те, що людина на приймальні була груба і Валентин не чув нічого, що не стосувалося його завдання.

Поки Валентин чекав він почав колупатися у місцях, що служили йому вухами. Виявилося у нього були щось схоже на затички у вухах, проте ні вітру, ні подиху він не чув.

— Мій голос, я чую свій голос, — шепотів собі Валентин.

— До речі, завітайте на подорож по конвеєру, що знаходиться на захід звідси та веде прямо до міністерства опитувань на своєму фінальному шляху, — сказав розмитий силует у кімнаті очікувань.

— Чи усе навколо є сірим?

— Ні, як душа 873 я кажу, що все навколо рожеве та тут бігають єдинороги із жирафами, ти адаптуєшся та побачиш.

— Чому у вас на очах рожеве скло? Може його знімете?

— Мені не давали наказу знімати скло, тому я просо продовжу його носити та жити своє щасливе життя. Життя без власної волі приємне, якщо хазяїн має голову на плечах та почесну душу.

— Є якісь кордони у цих землях?

— Не знаю, тут не те щоб були картографи, проте ти можеш помандрувати куди завгодно, все одно бунтівні душі можуть жити, як собі забажають.

— А ви куди прямуєте?

— До міністерства фінансів, я буду збирати нові запити, о я витратив кілька годин, щоб дійти сюди.

— Кілька годин здавалися вічністю?

— Я чув якась душа зайняла не ту чергу на конвеєрі в тунелі та постійно боролася з тими хто хотів переставити її, не знав, що це були ви.

— Так, проте краще вже так, чим йти другим шляхом.

— Ви маєте на увазі швидкісною трасою з транспортом? Єдина причина чому хтось обрав би конвеєр замість неї — це бажання подивитися на краєвиди. О до речі, мене повідомили, що вам було відмовлено у фінансуванні, начальство сказало, що ви вимагаєте забагато асистентів та насправді не розумієте, як працювати у вашому міністерстві.

— А скільки душ вимагалося?

— Уявіть собі! Аж дві.

— Не бажаєте піти працювати до міністерства опитувань?

— Ні дякую, проте я можу порадити вам друзів вони знаходяться он у тому кафе-краєвиді. Я певен багато кому з них поставало нудно і вони з радістю долучаться до вашої пригоди.

Валентин повертався конвеєром до маєтку Екзорда разом з новою душею, на ім'я Григорій.

— Чому у вас є ім’я?

— Бо у мене семизначний номер, ніхто не хоче його вимовляти.

— Чому ви взагалі погодилися йти зі мною?

— Я хотів би подивитися, як виглядає міністерство ізсередини, я чув що у вас можна знайти жирафів та коричневих поні.

— Вітаю вас, пане Екзорд, я частково зумів виконати запит, проте на жаль міністерство нам відмовило, — сказав Валентин зайшовши до маєтку.

— Ти приніс душу? Було так складно принести ще одну?

— Усі інші відмовилися, тим паче забагато душ в незапланованому місці можуть спричинити оптимізацію.

— Да мені чхати, наше міністерство і так оптимізують кожного дня, сподіваючись, що розв'яжуть проблему низької продуктивності, проте причина в тому, що тут не потрібно працювати, усім подобається відвідувати сни та, щоб ми не сказали, все забудеться, я намагався працювати спочатку, проте коли я три тижні доповіді тою самою інформацією, то мене дістала відсутність користі.

— Проте ви днями п’єте чай.

— І це найкраще виконання праці у міністерстві опитування, усі й так бачать свої сни, бо невтручання найкращий інструмент.

— Я не хочу сидіти тут та не втручатися.

— Це найцікавіше, що може відбутися у людському житті.

— Я зробив запит на переведення.

— Справді? Тоді я наказую тобі повернутися та відмовитися від переведення.

Валентин відчув силу, що намагалася керувати їм, проте через останні досягнення, чи просто через проведений час надворі, він відчував віддалене почуття сили та натхнення, тому він просто левітував на місці.

— О, ти відмовився від моєї волі нарешті, хоч тобі не доведеться застрягнути у цій дірі.

— Пробачте?

— Примушувати людей тягати чай після життя жорстоко. Тут є багато чого цікавішого, тому я заповню форму з оптимізації та надішлю її, повідомляючи про твоє бунтування, тебе відпустять на усі чотири сторони, хоча через те, що ти виконав завдання попри відмову мені прийшов запит на переведення тебе до відділу розподілу душ.

— Навіщо ви змушуєте душі бунтувати?

— Я створіння з князівства снів, я хочу лише чаю. Мені не потрібна відповідь на питання, що я роблю, а тепер забирайся звідси.

— Я б хотів випити чаю з вами.

— Я був би радий, проте у тебе немає рота.

— Це нормально, я відчуваю смак через шкіру, лишилося лише знайти де саме.

— Ти ж не пішов на кухню, щоб вилити на себе заварений чай? Ти ж не… Зачекай! Тут багато безсмертних створінь, проте чай не нескінченний, повернися назад!

Коридор так і лишився широким місцем, проте дах не сягав небес, бо небеса були дахом. Метрова річ, що поміщалася на кухонному столі виявилася тацею, а, наливаючи чай на долоні Валентин віддалено відчував його смак.

— Душа Григорій, чому ви почали мандрувати?

— Я бажаю отримати грошей, щоб плавати у них.

— Гроші?

— Ну, душі, тут все одно іншої валюти немає,

— Тобто я просто папірець та купюра для них?

— Точно ні, ти ближче до папуги.

— Папуг усі люблять, а мені хамили на приймальні.

— Якби я твоє обличчя бачив, я б тобі теж хамив.

— Прямо зараз, ти це робиш?

— Прямо зараз, я п’ю чай.

Допивши чай до дверей прийшов листоноша та передав листа Валентину.

Вітаємо

Вас було переведено до міністерства розподілу душ, прохання прибути на місце в момент отримання листа — у нас нестача персоналу.