Читати книгу - "Я і я, Сінторас Ватерлей"

Телевізор працював, літак летів за вікном, Обличчя гуманоїда виверталося. Він підійшов до людини, яку він копіював. Він підніс руки до його шиї. 

— У тебе тут волосина, чай будеш? — сказав Роджер двійнику.

— Звісно, Роджере, я тепер розумію, чому дівчата тебе так люблять.

— Вони мене люблять, через моє обличчя.

Вони могли приймати зовнішність будь-якої людини, проте лишалися із зовнішністю Роджера переважну кількість часу.

— У нас однакове обличчя.

— Я своє щодня з милом мию, я раз бачив, як ти зубною пастою вмився.

— Не було такого.

— Твоє обличчя пахне м’ятою?

— Ти завтра будеш кудись йти?

— Ні, я буду у квартирі навпроти, до мене прийде Марія.

— Це вона не затикалася про відвідування дванадцяти країн?

— Ні вона фанатіє від «Єресі Гора».

— Мене завжди цікавило, раз ми обоє двійники, то де оригінал?

— Лежить зв’язаний у якомусь підвалі в Боснії.

— Ти ж жартуєш?

— Звісно, він зник безвісти, після того, як розбагатів на нелегальних розкопках артефактів. Жартую, він не розбагатів.

— Чарівно, як пройшов твій день?

— Я зумів продати квартиру.

— Ти усі будні працюєш у своєму продуктовому магазині, невже у тебе немає бажання робити щось окрім роботи на вихідних?

— Можеш познайомити мене з однією зі своїх подруг?

— Я тебе знайомлю з кожною, остання скаржилася, що ти скасував два побачення через роботу.

— Ти сказав, що не можеш замінити мене, а справи в магазині зараз не дуже.

— З приводу того, я не був зайнятий, просто мене діставало заміняти тебе кожні вихідні пів року підряд.

— Ми живемо на ці гроші.

— Я плачу за свої рахунки без твоїх доходів.

— Мене це довго цікавило, ким ти працюєш?

— Я вже казав, дурю пенсіонерів на гроші.

— Я знаю, що це не так, чому ти приховуєш?

— Анонімність на моїй роботі важлива.

— У нас однакова зовнішність, ми можемо імітувати деякий час один одного, чому ти так не хочеш розказувати?

— Бо мені дзвонять кілька людей, яким ти розказав про двійників, вони питають чому Роджер не розказував про брата-близнюка.

— У мене тоді був поганий день.

— Тому я і не розказую ким працюю. Катерина питала про тебе, передати її номер?

— Про якого мене?

— Про те обличчя, яке ти використовуєш в продуктовій крамниці.

— Тобі ніколи не хотілося, щоб ми знайшли більше знайомих?

— У мене вдосталь знайомих.

— Я знаю, проте у мене взагалі немає знайомих.

— У мене теж немає знайомих лише знайомі.

— Що? Гаразд, я пішов працювати.

— Гаразд.

— Останнє питання. Тобі хотілося змінити щось у своєму житті.

— Ні, моє життя ідеальне. До мене ходять гості два рази на тиждень. У мене вдосталь грошей та приємна праця.

— Я тебе ненавиджу.

— Я тебе люблю.

.