Читати книгу - "Я і я, Сінторас Ватерлей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Записка
«Будь ласка, потурбуйся про мою, як ти її називаєш, крамницю, поки я не повернуся».
Роджер викинув розірвав та викинув записку свого двійника у смітник у своїй квартирі.
— Я розумію, що в тебе поганий настрій, проте мені цікаво що сталося з імператором, — сказала Марія.
— У тебе є уміння ведення продуктової лавки? — спитав у неї Роджер.
— Звучить, як багато праці, потрібно підтримувати приміщення чистим, дивитись за злодюжками, проводити інвентаризацію та після цього ти ще повинен заробити.
— Ага, ти мала крамницю?
— У мене були знайомі, що розорилися на кав’ярні.
— Гаразд, власник крамниці казав, що у крамниці справи не дуже тому, потрібно розв’язати проблеми низького доходу, о можливо мені влаштуватися працювати на вихідних? А, ну точно. Чому б тоді не замовити більше продуктів, дізнатися, які споживають найбільше, виставити рекламу на білбордах?
— Можливо варто переглянути витрати.
Будні у крамниці. Зайшов перший покупець.
— У вас є косметика?
— Ні, попередній власник вважав, що варто лишатися собою
— Гаразд.
— Де бухло?
— Стоїть перед вами.
— Уявіть собі, мене роблять продавчинею у фірмі мого батька, звучить прикольно, хоч комбікорми не те, про що я мріяла усе життя, я справді хотіла б заробити грошей.
— О, то ви святкуєте?
— Ні, перший день був жахливий, я виблювала через перенапруження та плакала по дорозі сюди, щасливо.
— Гаразд, вам також щасливо.
Зайшов інший покупець.
— Було б весело, якби соціальна роль виявлялася з народження.
— Уміння змінювати сферу праці це благодать, а не прокляття.
Зайшов останній на сьогодні покупець.
— О, привіт, Роджере, ти організуєш свято нашого дня народження?
— Скільки людей прийде? — приховавши здивування, поцікавився Роджер.
— Як зазвичай, десь сотні дві.
— Скільки?! Кхм. А де буде відбуватися подія?
— Я згоден з будь-чим, якщо ти згоден.
— Чарівно. А як звати іменинника?
— З яких пір тебе це цікавить?
— Ха, ви праві. Як ви святкували минулого разу?
— Ти орендував тигра та я щасливо завів собі кількох багатих знайомих.
«Щоб Роджер усрався, куди він взагалі зник?»
— А, як зазвичай, аванс тридцять тисяч. Останнє свято принесло мені стільки грошей, я все ще щасливо дружу з іншими виробниками, що напідпитку пообіцяли мені знижки на товари.
Роджер закрив крамницю та почав організовувати свято
Наступного дня він скаржився своїй гості.
— У мене в підвалі з’явився невідомий культ.
— Це ті, що мають такі дрібненькі миленькі пропуски?
— Ти учасниця, Марино? Що важливіше, яким чином вони вирішують, кого впустять?
— Ну, коли ти обіцяєш їм почати зустрічатися, то вони стануть такими погідливими. А ти хочеш їх розвалити зсередини чи допомогти їм в ритуалі? Бо, вони не збираються використовувати жертвоприношення. О, так ти хочеш почати читати «Єресь Гора» разом зі мною?
— Там 65 книг, я не маю сил почати таку серію.
— Поки не дочитаєш іншу?
— Так, поки я не прочитаю іншу.
«Гаразд, я зайду привітаюся», — вирішив Роджер.
— О, не забудь пароль «бабка», вони не приносять людей в жертву, проте вони не дуже раді гостям, яких вони не знають.
— Нічого, якщо я розкажу їм про те, що тобі подобається і де тебе можна запросити на побачення?
— Звучить класно, поцікався чи хтось з них хоче сходити увечері на танці.
У підвалі квартири.
— Бабка.
— Ти той друг Марії? — сказала людина вдягнена у чорну робу, — Що ти такого робиш, що вона зустрічається з тобою?
— Проведи кілька років навчаючись з дівчатами та не намагайся переспати з ними.
— Ага, то що саме зацікавило вас у нашому культі, ви хочете взяти участь в призові створінь з іншого світу?
— А ви впевнені, що в них не буде хвороб з інших світів? А ви впевнені, що воно не розкаже вам шлях до своєї цивілізації?
— Ми підемо на ризик, — сказала людина у червоній робі.
— Я прийшов, щоб привітатися з новими сусідами. Часто ви тут збираєтеся?
— Хочеш донести?
— Я взагалі-то думав принести кави.
— О, кава звучить класно, я буду радий, — сказав третій культист.
Провівши приємно вечір та поцікавившись їхньою літературою. Це був чарівний вечір.
— Я завів нових знайомих. Який приємний вечір.
Наступного ранку.
— Ні, ідея була паскудною, мені вистачає знайомих, варто перестати отримувати нових.
Розділ 3
Як проходило свято.
— Сподіваюся тут усі помістяться, — сказав один з гостей.
— Ага, це приміщення раніше використовувалося як стадіон для тенісу та справи йдуть не дуже, вони просили не ригати на газон, — сказав Роджер.
— А буде тигр?
— Ні тигра не буде, тому не покидайте замкнені приміщення, поки служба контролю за тваринами не повідомить місто.Сусідні стадіони вільні для гри, а по сусідству є ринг, якщо якісь гості не поладять один з одним
«Ще я найняв клінінгову фірму, проте гостям я про це не скажу», — думав Роджер.
— Що з приводу музики?
— Під неї можна танцювати.
— Прекрасно, а що ми будемо їсти?
— Відчепися, настільні ігри лежать у тій коробці, а тут є кілька підсобок, якщо хтось захоче душевні п’яні розмови.
— Звісно, саме це вони й будуть робити у темних приміщень удвох на самоті.
У своїй квартирі Роджер пив чай з гостею.
— Ага культисти на тій вечірці були ульотними, — сказала Влада
— Це не найгірші люди, вони хоч книги читають. Жаль, що усім окрім тебе вони не сподобалися. Через них мені урізали плату та крамниця пропустила три дні роботи, бо я затягнув з організацією.
— В порівнянні незнайомими тобі людьми, яких притягують друзі на вечірку, культисти були зірковими.
— У Франції твої друзі таке зробили?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я і я, Сінторас Ватерлей», після закриття браузера.