Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Крижаний завійник, Юлія Рудишина 📚 - Українською

Читати книгу - "Крижаний завійник, Юлія Рудишина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Крижаний завійник" автора Юлія Рудишина. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:
4

Хуртовиця крижаним поглядом подивилась на дівчину. Здивувало її – що не побоялась смертна перетнути межу між світами.

— Хто ти і чого прийшла до нас? – провіяло вітром холодним, а сині губи на тонкому білому лиці склалися у хижу посмішку. Сивина блистіла сріблом, перли в намистах переливались, а навкруги сніжної повелительки завірюха кружляла. Інші бісиці стояли біля дерев, немов льодові скульптури – навіть не ворушились. – Чи знаєш ти, що не можна людям у моїх володіннях ходити?

— Світлий день тобі, панна зимова, панна Хуртовиця, — вклонилася їй Айлін, — я шукаю свого нареченого, Крижаного Завійника, чула я, що може він бути в тій проклятій горі, — вказала на маківку, що світилась, ніби була з кришталю та срібла.

Розсміялась сніжна діва, струснула довгими рукавами, і від цього піднялася хурделиця в лісі, все навкруги заметіль вкрила білими вуалями, сховала гору, де жила відьма, через яку Вітер зник.

— Та який він тобі наречений, от дурна дівка, — сміялась Хуртовиця, і сміх її срібними дзвіночками нісся з вітром по всьому світові. – Він завтра одружиться на моїй сестрі, Сніговиці… — Обличчя діві наче камінним стало, ще більше захолов погляд. – І хоч не люблю я її, бо чари її бісівські, неблагі, несуть тільки смерть та біду… але ж коли що хоче моя сестричка, завжди отримує. Довго вона за Вітром ганялась по всьому світу, але все ж полонила. Не зможеш ти їй перешкодити, згубить тебе відьма. Йди геть, поки жива!

І засміялись слідом всі сніжні діви, що в лісі стояли, ожили, полетіли кудись с заметіллю, і шелест їх крил крижаних доносився звідусіль, і сміх дзвенів ще довго – немов лід тріщав на річці.

— Не піду я звідси, поки Завійника не врятую, — вперто відповідала Айлін. – Він мене кохає, тільки мене!

— Забув він тебе, до весілля готується, — похитала головою Хуртовиця, — забудь і ти його, живи своє людське життя, кажу тобі, згинеш ти в зимовому палаці!

Але стояла на своєму дівчина, і сині очі її здавались уламками скла, коли дивилась вона на сніжну діву.

— Добре, — нарешті здалась чарівниця, — але будь готова, що тобі доведеться пройти не одне випробування, щоб повернути нареченого. Коханий твій – принц, зачарувала його сніжна відьма, і всього три дні залишалося йому до кінця прокляття… Якби почекала ти трохи, то вже весілля справили б! А допоможу я тобі тільки тому, що сестра моя зовсім скажена стала, лютує так, що скоро весь світ заморозить! А неможна так, повинно все йти своєю чергою… Не буде без літа зими, а без світла темряви…

— Підкажи, снігова панно, що мені робити? – спитала Айлін. – Як його повернути?

— Йди до тої гори, знайди білу перлину серед снігів, вона відкриє тобі шлях у чарівний світ, через скелю потрапиш ти в царство снігової відьми, де коханий твій уже до весілля готується…

І слідом за однією з білих примар пірнула Айлін у завірюху — безстрашно, не думаючи, що загинути може, адже не миле їй життя самотнє. Тяжко було йти, в снігові кучугури раз у раз привалювалась, гостре каміння стирчало під білою ковдрою, та й перлина добре захована була – у гроті, між уламків. Ледве вистачило сил пройти туди і назад повернутися – мабуть, сніжні духи допомогли.

Вони ж і показали ущелину в скелі, яка пропустила Айлін у царство відьми, щойно вона чарівною перлиною торкнулася каменів. Перед Айлін виявився дивний світ – замість дерев там були сині та білі колони з кришталю, замість трави – крихкий лід, замість птахів – чарівні зірочки пурхали, яскраві та блискучі. І посеред білого снігу та перламутрових раковин з перлинами височів кришталевий палац з крученими баштами з срібла. Холодно тут було та зимно, і здавалось, сонечко ніколи не виходить з-за сірих туч. Дув південний низовик, зола холодний завивав, задимка стояла над палацом, і було погано видно, де ж вхід. Але ось віхола спинилась трохи, завірюха вщухла, і Айлін побачила прозорі широкі ворота, прикрашені морозними трояндами – саме такі малював на її віконцях коханий Завійник.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Крижаний завійник, Юлія Рудишина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Крижаний завійник, Юлія Рудишина"