Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Тисяча - і одна ніч на трьох, Ева Роман 📚 - Українською

Читати книгу - "Тисяча - і одна ніч на трьох, Ева Роман"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тисяча - і одна ніч на трьох" автора Ева Роман. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

- Та я сама цю книжку ненавидітиму з таким спонсорством! - з досадою відповіла Діна, кусаючи губи. Що ж із нею не так, якщо навіть подруга знаходить абсолютно нормальним пропонувати їй подібне?!

- Ну ось бачиш. Тому що йти треба іншим шляхом, - повчально підсумувала Альона. – Це не варіант. Якщо гроші за ніч, то не тисяча. Як мінімум три. Щоб і на друк малим тиражем ще вистачило.

 

4

 

Останнім, з ким довелося поговорити про те, що сталося, виявився Ден. Він набрав Діну надвечір.

- Ти що там робиш? У ванній валяєшся? — здогадався він тихим сплеском у слухавці. - Щастить. Вже розслаблюєшся. А я лише з роботи їду. Поки що з цими дебілами своїми розібрався…

Ден мав свою автомийку і рік тому він найняв на роботу п'ятьох українців. Спочатку хлопці працювали добре, а потім порозумнішали, наслухалися просунутих колег з Афганістану і пішло поїхало – лікарняні, відгули, премії, на роботу до восьми, з роботи вже о четвертій, ще й підвези їх до метро… І крали нещадно все поспіль, аж до силиконових килимків із клієнтських машин. Втім, це могли бути і афганці.

- Не можна називати так своїх підлеглих, – зітхнула Діна. - Це дуже погане посилання. Будеш їх вважати дебілами, вони себе так і поводитимуться.

- Вони вже так поводяться, - засміявся Ден. - ґрунтовку від лаку відрізнити не можуть, і це рік уже в мене працюють, все їм показав. А ти у ванній, вгадав же? Покажи!

- Сам приїдь і подивися.

- У п'ятницю, заєць. Буде час лише у п'ятницю, раніше не встигну…

Ден завжди був дуже зайнятий. Навіть у вихідні. Бо крім автомийки з дебілами у нього була ще й дружина із трьома дітьми. А Діна з'явилася в його житті, що втопало просто в стресах і турботах, як світлий ангел-рятівник зі своїм проханням у соцмережах допомогти не за всі гроші світу з перевезенням речей на нову квартиру. Він допоміг. А потім вона на подяку запросила його на каву в булочну, де працювала. Потім він допоміг повісити ту саму люстру, яку побоявся вішати Вільям. І вона пригостила кавою вдруге вже вдома. І якось вийшло так, що собака його відразу полюбив і зовсім не гавкав. І адресу він знав і вранці чекав на розі на своїй сизо-блакитній Ауді, щоб підкинути на роботу. І потім пригощалися вони вже не лише кавою і не лише вдень. А тепер він їхав до дружини після важкого трудового дня і просив дорогою пару нюдсів з ванни.

- Ден. У мене таке.

Насправді його звали Денис. Але він забув це ім'я разом із прізвищем Зауляйтіс, коли прибув із Прибалтики до Німеччини разом із мамою двадцять років тому. І перетворився на Деніса (наголос на перший склад, будь ласка) Залманна. Так і було написано на липкій стрічці на капоті та дверцятах його машини разом із номером телефону та емайлом.

- Яке? Якщо знову нігті, то потерпи до п'ятниці. Все зробимо. Усе купимо.

- Ні, нігті на місці… Але я сьогодні засмутилася так, аж до сліз.

- Мати знову? - Ще раз спробував відгадати Ден. При переїзді він випадково став свідком, як мама влаштувала справжнісіньку істерику за те, що її змусили їхати в машині з собакою на колінах, а потім - коли не зупинилися біля кіоску, щоб купити їй цигарок. Він тоді нічого не сказав. Тільки мовчки дивився на метання та жбурляння сумками, подушками, собачими мисками та самим собакою. А потім порився в бардачку і засунув Діні в руку пластикову пляшечку з таблетками.

- Це геомеопатичний заспокійливий засіб, – пояснив він. – Я приймаю, коли рахунки з податкової приходять і заснути не виходить.

- Маму не беруть гомеопатичні заспокійливі, - зітхнула Діна, зніяковіло почервонівши.

- Це не мамі. Це вам, – заперечив Ден. Тоді вони були ще на ви. І він відчиняв їй дверцята машини і подавав руку. - А мамі я отруту для щурів наступного разу привезу. У мене залишилася після санації паразитів на фірмі.

Ось на такій підставі з такими жарти вони й почали зустрічатися. А потім кілька разів переспали. І, власне, все. Але він здавався Діні таким дорослим і розуміючим і він точно був на даний момент найближчим. Тому вона виклала і йому все морозиво, що тане, і віяло брошур на столі, і тисячу за одну ніч. Про її активну письменницьку діяльність Ден був теж у курсі і страшенно пишався тим фактом, що має в подружках таку неординарну людину. У всіх просто коханки. А в нього дівчисько вище за нього зростом, блондинка, ще й книги пише! Втім, почитати йому Діна поки що не наважувалася дати нічого. Навіть найпершою відредагованою професіоналом главою не похвалилася. Але він і не розумів української, взагалі-то.

- Слухай, - сказав він, терпляче і без перебивань дослухавши до кінця. - Не ображайся тільки. Просто в мене такого в житті не було, мені й уявити важко. Але цікаво - а яка була реакція? Що ти зробила, коли він це запропонував?

- Погодилася, звісно! Відразу на епіляцію записалася, а тепер ось у ванній відмокаю, готуюся! - злісно відповіла Діна. - Як ти можеш ще питати? Хіба незрозуміло?

- Ну, я ж вибачився, попросив не ображатися. Просто технічний момент уточнюю, як попрощалися.

- Ніяк, - зітхнула Діна. - Він одразу встав і втік.

- За морозиво заплатив хоч? - хмикнув з іронією Ден.

- Це не смішно. Треба було це морозиво йому на голову вдягнути. А я ще думала, навіщо він просить туди додати лікер! А це щоб я захмеліла і зговірливішою була...

- Та нічого він не думає, – сказав Ден. – Знаю я таких типів. Напевно щотижня комусь із ваших пропонує, десять «ні» скажуть і втечуть, а одинадцята, дивишся, і погодиться. Думаєш, справа в тобі?

- Ну… - розгубилася Діна. - Він же мені запропонував. Заради книги.

- Та нас…ть йому на твою книгу, - самовпевнено заявив Ден. - І ти теж могла бути якою завгодно. Це він такий. Іншого підходу до баб не знає. А може, розуміє, що інакше не дадуть. Він старий, кажеш?

- І страшний, – зітхнула Діна. – Неприємний. Гидкий.

- Не засмучуйся. Ти не винна. Це шоу-бізнес, дитинко! Він просто вирішив ризикнути, втрачати нічого, а раптом нечувану щедрість боженька виявить і подарує йому вимиту і поголену Діночку з розсунутими ніжками на широкому біленькому ліжечку.

1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тисяча - і одна ніч на трьох, Ева Роман», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Тисяча - і одна ніч на трьох, Ева Роман» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Тисяча - і одна ніч на трьох, Ева Роман"