Читати книгу - "Ми з тобою одне ціле , Іванна Турецька"

На наступний день перед від'їздом Антона, Ніна вирішила показати йому своє місто. Вони гуляли містом, і бачили як у деяких людей був різдвяний настрій, а в інших ніби то не було, і вони виглядали сумними, а декотрі пари щасливо усміхалися, людей в торговому центрі було багато, вони прийшли туди щось купити на пам'ять про їхню першу зустріч, хоч місто не таке вже й велике, та там був свій торговий центр... 

– Ну як тобі моє місто, – запитала Ніна, подобається ?

– Авжеш, тут як я помітив затишно.. Ще трохи і мені вже потрібно буде від'їзджати, зустрінемось ще на наступних вихідних, дякую що була зімною весь цей час, ось я тобі купив щось, коли будеш вдома, відкриєш, і будеш згадувати як ми вперше із тобою зустрілись..

– Дякую! В мене також для тебе щось є, ось тримай.

– Дуже дякую сонце, нам пора прощатись, не кажу прощавай, кажу ще зустрінемось, па па!

– До зустрічі, па па!

Ніна помахала йому рукою на прощання і він поїхав у Київ, на цей раз вона була щаслива, її побоювання не підтвердились, він не був ніяким шахраєм..

" Та всерівно я про нього знаю не багато, раптом у нього вже є дівчина в Києві, можливо й немає, для чого тоді їхати в таку велику відстань до мене, якщо є хтось.. Напевно що немає, йду я мабуть на зупинку, а ось і мій автобус, під'їхав. Добре що не прийшлося довго чекати... Цікаво що він мені подарував, вдома я обов'язково відкрию пакунок, не хочу прямо тут відкривати, хоча й згораю від нетерпіння, щоб поглянути що там.. Я йому подарувала гаманець, незнаю що ще можна подарувати молодому хлопцеві, до того ж таки хороший, фірмовий, шкіряний.. По приїзді до дому, першим ділом вона покликала Ронні. 

"Киць, Киць, Ронні де ти, і тут кіт одразу прибіг біля неї, – давши йому їсти, вона заходилася відкривати подарунок. – Як мило, це підвіска на шию – золоте сердечко із золотою цепочкою, яке гарне, тепер буду носити його кожен день. Здається він мені імпонує тепер ще більше, він вгадав що саме я люблю носити, коли я навіть йому не говорила про це, цікаво якою була його реакція на мій подарунок, не хочу зараз звонити до нього, адже він за рулем, я просто напишу і подякую.. Неймовірно як він вгадав мої уподобання, це так прекрасно, ми з ним ніби оде ціле, дві половинки одного цілого, як же ми гармонійно доповнюємо одне одного, це так чудово, хоч навіть і він молодший та це мені ніяк не мішає, кожен день із ним видається якимось неповторним.. Я здається в нього закохалась, цікаво чи відповість він мені взаємністю.. Я думаю що так, він сказав що на наступні вихідні він знову приїде, це чудова новина, свята вже закінчилися, а для мене вони тільки продовжуються, пора знімати новорічні декорації, та мене це зовсім не бентежить, як раніше.. Раніше я лиш дивилася в минуле, і згадувала як ми прибирали ялинку із батьками, та тепер, в мене є той заради кого я ладна це робити кожного року.. Я ладна приносити йому каву у ліжко, із таким як він я точно б одружилася.."

Подзвонила Ліза запитати чи подала Ніна мірки на сукню:

– Привіт подруго, як ти? Ти подала мірки на сукню?

– Так, я подала! 

– Чудово, коли забирати, ще не говорили?

– Ні ще не звонив ніхто, продавець обіцяв подзвонити коли все буде готово!

– Зрозуміло, ти якась весела, радісна! Що в тебе таке сталося? Розкажи!

– В мене з'явився хлопець!

– Коли це ти встигла? В минулий раз, ти говорила що в тебе нікого ще немає.. Хто він?

– Це поліцейський із Києва, ми познайомилися можна сказати на новий рік, він подзвонив до мене привітати із новим роком, і так все й зав'язалося.. Так що тепер ми разом!

– Цікаво чому це ти раніше нічого мені не говорила?

– Я просто не встигла, тоді в магазин ти не прийшла, тому що тобі не вийшло, потім була зайнята я.. Якось так все закрутилося..!

– Ну подруго, тепер зрозуміло ким ти була зайнята! Я рада за тебе, і тепер тобі не прийдеться жити в самотності на пару із своїм котом, ти молодець що наважилась!

– Бери його з собою на моє весілля, познайомищ нас, тепер хоча б не будеш одна на ньому!

– Я точно незнаю чи у нього вийде, весілля через два тиждні, але я запитаю! Добре Лізо вибач до мене хтось звонить, вибач ще здзвонимось па па!

– Добре, па па!

Це до неї звонив Антон:

– Привіт Антон!  Ти вже вдома. 

– Так, я щойно приїхав. Я вже відкрив твій подарунок, дуже гарний, мені навіть шкода його носити, і класти туди гроші, щоб він не зносився, адже це мій перший подарунок від тебе. Дякую він чудовий!

– І тобі дякую, ця підвіска це саме те що я люблю носити. Я люблю такі милі речі, ти із цим вгадав!

– Я радий що вона тобі сподобалась!

– До мене щойно звонила подруга, у неї весілля через два тиждні, і вона нас із тобою запрошувала, ти зможеш піти? Тому що я незнаю що їй казати!

– Я думаю що так, точно так сказати я прямо не можу, тому що в мене така професія що вимагає іноді моєї присутності на роботі і на вихідних, але я постараюся приїхати!

– Чудово, хочеш поглянути на мого кота Ронні, я скину тобі фото, якщо хочеш!

– Добре давай!

– Він хороший, піднімав мені настрій своїм муркотінням, завжди коли мені було сумно!

– Я радий що ти любиш тварин, я чув що ті хто любить доглядати за тваринами, хороші люди насправді! А у мене лише один папуга в клітці, сидить, який повторює – "їсти подано, їсти подано" тато його так навчив колись і тепер він не завмовкає.. Раз на тиждень ми випускаємо його пролітати ненадовго в квартирі, щоб йому було не так сумно, у нашої сусідки є такий же папуга, тільки самка, і ось по домовленістю ми відносимо іноді нашого папугу до цієї самки до тьоті Маші, вона розводить таких папуг і потім продає через інтернет!

– Класно! Гарна у неї ідея. Свята так швидко закінчились, пролетіли так непомітно.. Що я й не очікувала.. Знаєш я б хотіла якось до вас в гості приїхати, можливо на наступний раз ти візьмеш мене із собою, я візьму на роботі кілька вихідних за свій рахунок.. – Їй дуже хотілося дізнатися чим саме живе Антон..