Читати книгу - "Пил Ангела , max hax"

Я знову з'явився в білій кімнаті, але не один. Там стояло ще щось, щось що я не міг розгледіти. Воно було більше схоже на тінь, але доволі об'ємну. Я підійшов до неї та запитав:
– Хто ти?
Через кілька секунд тінь відповіла:
– Я сукупність знань
Задумавшись, я знову запитав:
– Чому ти тоді тут?
– Щоб допомогти тобі
– Чим саме?
– З Зорею! Вона тримає в собі більше сили, ніж ти думаєш!
– Ти про це сяйво в моєму плечі,- запитав я, показуючи на зірку, - якщо так, то розкажи мені про неї.

Воно оглянуло мене з ніг до голови, та почало говорити:
– Зоря – це...моменти з життя. Її сяйво може багато того, чого тобі варто навчитись. Можливо, після смерті ти втратив всі почуття, та Зоря повернула їх, правда лише частково. Головне не зазнавайся і не втрачай розум! Та не забувай, Зорю легко знищити і повір, багато хто хоче це зробити.
– Хто такі Ангели? - запитав я.
– Ангели? Їх вибирає Зоря. Вони безсмертні та доволі сильні. Їхнє слабке місце – Зоря.
– А що я маю робити щоб стати сильнішим? – спитав я.
– Для початку, навчись створювати речі. Все просто, для початку заплющ очі, та уяви предмет який ти дуже добре пам'ятаєш. Уяви його в руках та спробуй сконцентруватись.
Я зібрався з силами та спробував щось згадати. Я сконцентрувався. Повітря стало важчим, а я відчув щось в руках. Відкривши очі, я побачив пістолет. Той самий...який мене вбив..
Мене переповнив гнів. Він був настільки сильним, що Зоря та мої крила почали чорніти. Предмет, який я щойно створив, став нестабільним та розсипався. В моїй голові почали лунати чиїсь голоси.
Та серед цього хаосу, я почув голос:
- "Зупинись!" - сказала тінь. 
Гнів покинув мене і все стало на свої місця. 
– Ти з глузду з'їхав?! Не можна бути таким негативним за жодних обставин! Зоря складається з позитиву, а відчуваючи негатив вона починає руйнуватися!
Я замислився. Якщо мою Зорю буде знищено, то я ніколи не дізнаюсь ким я був. Мною рухала жага до життя та пізнання. 
Я сконцентрувався, щоб створити інший предмет, та не знав що саме, але тінь перервала мої роздуми:
– А створи-но зброю! Я тебе якраз навчу битись!
Я зосередився. В моїх руках з'явився розкішний меч. Я міг змінювати його форму як заманеться, та все-таки залишив ту, яку створив спочатку.
– Чудово! А тепер я навчу тебе битись!
– А навіщо мені битись? - спитав я
– Цей світ, повний тьми та жахів. Ти точно зустрінеш хоч один, а вони спробують тебе роздерти на шматочки.
– Хто ж це? Хто ці всі жахи?
– Душі, які не змогли стати ангелами. Ти їх бачив.
Я промовчав.
– Що ж, думаю найкраще тренування – це практика!
–Щ-що???
Тінь створила клона та наказала йому нападати.
Не встиг я навіть подумати, а він вже опинився біля мене. Та я встиг ухилитись. Я спробував відбити його атаку, та він вибив мій меч з рук. Мене захистили мої крила. Я створив ніж, який встромив у його тіло. Клон відкинув мене на декілька метрів, де я зумів взяти свій меч. Я підстрибнув до нього, але перелетів. Я розрубав темне тіло на 2 частини, і воно розчинилося у повітрі.
– Ого! А ти доволі добре вмієш битись! Думаю, я тебе навчив всього необхідного!
– Стій! Але, ти не відповів на мої питання, - викрикнув навздогін Я, та було вже пізно... 
Я вирішив що мені більше нічого робити в білій кімнаті, тому повернувся на Землю...